Корекція агресивної поведінки дітей "групи ризику"

Діти "групи ризику" постійно схильні до кризових ситуацій, головна з яких - насильство. Причинами насильства є алкоголізм батьків, відсутність батьківської мотивації, відчуженість від дитини, перебування таких батьків в місцях позбавлення волі та інші види аморальної поведінки. Ці діти виявляються кинутими, які не вміють і не знають способів впоратися зі своїми труднощами.

Особливостями таких дітей є: базове недовіра до світу, низька самооцінка, установка "Я винен", тривожність, депресія, високий рівень психологічного захисту і т. Д.

Особливості життя цих дітей і що випливають з цього психологічні проблеми сприяють появі агресії як стійкої риси характеру і однією з форм дезадаптації.

Виявляючи агресію, діти борються за своє існування, домагаються бажаного, таким чином заміщають блокований потреба. Бесіди з дітьми і лонгитюдное спостереження показують, що агресія в їх розумінні - адекватна риса характеру.

В цілому агресія виступає, з одного боку, як несформованість відповідних навичок спілкування і поведінки в зв`язку з мінімальним вихованням або відсутністю його, а з іншого - реакція на травматичну ситуацію. Тому в корекційній роботі велика увага приділяється роботі з агресією і формуванню соціально-прийнятного стилю спілкування і поведінки.

Причинами агресії у таких дітей є: перебування в емоційно травмуючої ситуації і неможливість виходу з неї-почуття непотрібності, отвергнутості- заохочення агресії з боку батьків, тим самим формування установки у дітей на таке поведінка-відмова від них батьків- невизначеність ситуації, страх перед майбутнім .

Корекційна робота з дітьми "групи ризику" носить затяжний характер. Робота психолога в першу чергу полягає в терапевтичної консультаційної роботи. Тактика психотерапевтичного впливу будується в залежності від природи агресії. В одному випадку варто ігнорувати агресивну поведінку і не фіксувати на ньому увагу, в іншому - включити агресивна дія в контекст гри, в третьому - підключатися до ігрової ситуації, до розгортання або "розтягуванню" агресивних дій, в основі яких лежить страх, і домогтися емоційно позитивного вирішення проблеми. Для дітей ошкольного і молодшого шкільного віку переважаючими методами роботи є терапія мистецтвом, сюжетно-рольові ігри. У цьому віці дуже важливо не тільки провести корекцію агресії, а й розвинути навички адекватного ставлення та поведінки, оскільки цей вік найбільш сензитивен до впливу ззовні. У підлітковому і старшому шкільному віці застосовуються тренінги з відпрацювання конкретних навичок, когнітивна терапія, тренінги особистісного росту, арттерапія тощо

Основними напрямками роботи по корекції агресії є: формування вміння усвідомлювати власні емоції і вміння вербалізовивать их- зниження рівня тревогі- підвищення самооценкі- навчання дитини отреагированию власного гніву прийнятним способом, отреагированию негативної ситуації в цілому-способи управління власним гневом- навчання конструктивному общенію- зняття деструктивних елементів в поведеніі- навчання навичкам конструктивного поведінки в проблемній ситуації-розвиток самоконтролю над своїми емоціями і по веденням в проблемній ситуації.

У груповій і індивідуальній роботі важливо створити умови, в яких дитина буде зацікавлений у всіх позитивних змінах в собі і своїй особистості. У груповій роботі з підлітками дуже важливим є нудність завдань, їх яскравість і незвичайність. Такі завдання стимулюють інтерес дитини. У роботі по корекції агресії важливо допомогти дитині досягти ефекту катарсису. Необхідним є бесіда про патернах поведінки людей, допомога в усвідомленні моделей поведінки в конкретній ситуації. Оскільки досвід взаємин в сім`ї переноситься від батьків до дітей, то поряд з роботою по корекції агресії дуже важливою є робота, спрямована на запобігання насильницьких дій цих дітей по відношенню до інших людей. У процесі роботи необхідно постійно стимулювати неповнолітніх до рефлексії, формувати вміння впливати на своє життя. У роботі з підлітками важливо досягти розуміння дитиною того, що з виниклими проблемами можна і потрібно щось робити. Оскільки діти не здатні самостійно адекватно впоратися зі ситуацією, що склалася, необхідно також допомагати в знаходженні ресурсів для подолання труднощів.

Кутєєва Е.Н.