Байдужість батьків як можливе джерело агресії по відношенню до дітей

Останнім часом проблема байдужості, особливо байдужість батьків до дітей, стає все більш актуальною. Причина тому - розширюється за масштабами і стає все більш витонченим насильство по відношенню до дітей, завдає шкоди не тільки фізичному самопочуттю, а й розвитку особистості. Найбільш важким для соціальної оцінки і контролю можна вважати психологічне насильство, яке часто замасковано процесом виховання. Байдужість батьків з повною підставою можна віднести до різновиду психологічного насильства.
Байдужість - категорія, недостатньо вивчена в психології. Спираючись на вітчизняні та зарубіжні дослідження, ми розглядали байдужість як відсутність емоційної чутливості по відношенню до актуальних потреб і переживань іншої людини, який поєднується з відмовою від допомоги йому в критичній ситуації.

Мета проведеного нами дослідження полягає у визначенні ролі байдужості в агресивній поведінці батьків по відношенню до дітей. У дослідженні брали участь 30 батьків учнів другого класу однієї із загальноосвітніх шкіл. Вибірка була представлена в основному матерями у віці від 25 до 40 років.

Для вирішення поставлених дослідницьких завдань були розроблені і підібрані спеціальні методичні засоби, спрямовані на виявлення байдужості батьків до потреб дитини, а також їх схильність до агресії, ворожості по відношенню до дітей.

При дослідженні розуміння проблем дитини і чутливості до його потребам вдалося встановити, що брали участь в дослідженні батьки відрізняються раціональним ставленням до власних дітей. Розуміння батьками потреб і переживань дитини переважає над чутливістю до його потреб.

Обстежені нами батьки не схильні до усвідомленого використання фізичного насильства як виховного засобу. Велика частина батьків оцінює переживання дітей під час покарання як негативні. Ситуацію покарання вони сприймають як переважну особистість. Проте батьки нерідко відчувають негативні емоції по відношенню до дитини і виявляють їх у вигляді дратівливості і вербальної агресії. Якщо батьків дратує поведінка дитини, то в якості емоційної розрядки вони схильні використовувати фізичні покарання і вербальну агресію. І чим сильніше вони карають дитини, тим більше дратуються і кричать.

Важливо, що батьки, що карають дитину, залишаються байдужими по відношенню до його переживань і до наслідків свого покарання. До байдужості призводить батьківська некомпетентність, що виражається в недостатньому розумінні мотивів поведінки і емоційних переживань дитини. Слід враховувати і зворотне: чим більше батьки відчувають байдужість, тим частіше вони вдаються до фізичного покарання і тим більше виражена батьківська некомпетентність.

Результати факторного аналізу показали взаємозв`язок проявів агресії батьків, їх схильності до байдужості як нерозуміння психологічних особливостей своєї дитини і причин його поведінки.

Фактор «доброзичливості», говорить про те, що чим гармонійніше особистість батьків, тим менше вони агресивні і схильні до насильства над дитиною. Такі батьки більше схильні до переживань, якщо карають дитини.

Фактор «байдужості батьків» відображає нечутливість батьків до переживань і потреб своїх дітей. Переважає батьківська орієнтація на самоствердження і визнання. Караючи дітей, частина батьків задовольняє в першу чергу потребу в самоствердженні. Фактор «батьківська психологічний захист» показує, що батьки приймають свою дитину, отримують задоволення від спілкування з ним переважно тоді, коли купують йому якісь речі. Вони вважають, що тим самим задовольняють його потреби.

Як показало наше дослідження, батьки з високим рівнем байдужості відрізняються зниженою емпатією. Вони не отримують задоволення від спілкування з дитиною, не відчувають і не розуміють його потреби. При цьому самі потребують тілесному і душевному комфорті. Батьки з низьким рівнем байдужості орієнтовані на інших людей. Вони емпатічним і відкриті в спілкуванні. Їм властива висока чутливість до дитячих потреб.

Таким чином, слід визнати, що вивчення байдужості видається важливою і актуальною проблемою, так як нечутливість до потреб дитини може стати фактором ризику дезадаптивних поведінки дітей.

Посохова С. Т., Фоменко С.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!