Образ я

образ Я
Знання індивіда про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того ґрунтуються вони на об`єктивному знанні або суб`єктивній думці. Предметом сприйняття людини можуть, зокрема, стати його тіло, його здібності, його соціальні відносини і безліч інших особистісних проявів. Конкретні способи самосприйняття, що ведуть до формування образу Я можуть бути найрізноманітнішими. Описуючи себе людина вдається зазвичай до допомоги прикметників: "надійний", "товариська", "сильний", "гарний" і т.д., які, по суті, є абстрактними характеристиками, які ніяк не пов`язані з конкретною подією, тим самим людина в словах намагається висловити основні характеристики свого звичного самосприйняття. Ці характеристики: атрибутивні, рольові, статусні, психологічні і т.п. можна перераховувати до безкінечності. Всі вони складають ієрархію за значимістю елементів самоопису, яка може змінюватися в залежності від контексту, життєвого досвіду людини або просто під впливом моменту. Такого роду самоопису - це спосіб охарактеризувати себе, неповторність кожної особистості через поєднання її окремих рис. Одвічне питання про те, чи може людина пізнати самого себе, наскільки об`єктивна його самооцінка, про істинності образу Я правомірний щодо його когнітивного компонента, причому і тут потрібно враховувати, що будь-яка установка - не відбиток об`єкта самого по собі, а систематизація минулого досвіду взаємодії суб`єкта з об`єктом. Тому знання людиною самого себе не може бути ні вичерпним, ні вільним від оціночних характеристик і протиріч. Цим пояснюється виділення другий складової Я-концепції.