Аналіз розташування модусів "я" в структурі я-концепції особистості

В традиції гуманістичної, феноменологічної та когнітивної психології Я-концепція розглядається як найважливіше психологічну освіту, що робить вплив на психологічне здоров`я особистості, можливості її внутрішнього зростання і розвитку. Одним з напрямків дослідження Я-концепції особистості є виділення і вивчення різних модусів (самоідентифікацій, самопредставленій) "Я", тобто приватних образів "Я". Модуси "Я" утворюються в різних ситуаціях і відображають погляди особистості і її оточення на те, чим вона є (реальне "Я"), чим може стати (можливе "Я"), до чого прагне (ідеальне Я), чого боїться (негативний "Я") і т.д.

Дана традиція бере початок в роботах В.Джемса, що виділив в особистості "I" і "me" (Бернс Р., 1986). У когнітивної психології ця традиція продовжується в концепціях М.Розенберга (площині Я-концепції), Х.Маркус (концепція можливих "Я"), B.R.Schlenker (концепція самоідентифікацій), E.T.Higgins (концепція саморуководство). На думку авторів концепцій, різні модуси "Я" відображають мотиваційні диспозиції особистості і є підставами подальшого самозміни і саморозвитку особистості. У феноменологічної психології традицію дослідження модусів "Я" розвивали К. Роджерс і його послідовники, котрі розглядали співвідношення образів реального і ідеального "Я" в залежності від рівня самоактуалізації особистості (Роджерс К., 1994).

У той же час в дослідженнях модусів "Я" намітилося певне протиріччя. З одного боку, теоретично виділено і описано значну кількість модусів "Я" (реальне "Я", ідеальне "Я", можливі "Я", негативні "Я", минуле "Я", соціальне "Я" і т.д.) . З іншого боку, в емпіричних дослідженнях особливостей Я-концепції в контексті психологічного здоров`я особистості, як правило, розглядається співвідношення тільки двох модусів, а саме "Я" реального і "Я" ідеального, - традиція, яка бере свій початок в роботах Роджерса і його послідовників . Можливий вихід із ситуації пропонується О. Веретенниковим, який вводить поняття диспозиції модальностей "Я" і пропонує розглядати це поняття як одиниця аналізу я-концепції. Під диспозицією модальностей Веретенников розуміє одночасну проекцію декількох модусів "Я" (і об`єктів соціального оточення) на континуум конструкту. Така диспозиція визначає інтегральний фон самосприйняття особистості, який може змінюватися при зміні взаємного розташування модусів "Я".

Однак видається, що дана схема аналізу самосприйняття, безсумнівно, плідна в умовах індивідуальної роботи, в умовах масового дослідження стає надмірно трудомісткою. У нашому дослідженні передбачається розгляд взаємного розташування в семантичному просторі самосприйняття наступних модусів Я-концепції особистості: "Я" реального, "Я" ідеального, "Я" можливого, "Я" уникати і "Я" минулого. В якості методу вивчення взаємного розташування модусів "Я" в семантичному просторі самосприйняття особистості передбачається використовувати кластерний аналіз. Звісно ж, що така постановка дослідження дозволить виявити і охарактеризувати більш-менш стійкі об`єднання модусів "Я" в структурі Я-концепції особистості, проаналізувати внутрішню структуру я-концепції.

Здається також, що подібний підхід дозволить проаналізувати тимчасової аспект Я-концепції (взаємне розташування реального, минулого і можливого "Я") і аспект особистої бажаності (взаємне розташування ідеального, реального і уникати "Я"), що також буде сприяти подальшому до вивчення Я -концепції особистості як складного багатоаспектного ієрархічного освіти.

Столярская Є.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!