Структурно-динамічні аспекти я-концепції в дзеркалі психосемантики

Дослідження Я-концепції індивіда має давню традицію і бере свій початок в дослідженнях У. Джемса. В його роботах вперше висловлена ідея про існування Я-реального та Я-ідеального, співвідношення між якими визначає самооцінку індивіда. Тим самим задається часовий аспект розгляду Я-концепції, в якому також можливе виділення таких структурних елементів (модусів), як "Я-минуле", "Я-майбутнє", "Я-можливе" і т. П. Інший можливий аспект проблеми - це аналіз Я-концепції в даний момент часу в системі відносин "Я - інший" (відповідні модуси - "Я для себе", "Я для іншого", "відбите Я" і ін.).

Х.Маркус вводить поняття робочої, т. Е. Актуальної в даний момент і в даному контексті Я-концепції. Різноманіття різних "Я", аналізованих у великій кількості теоретичних і емпіричних досліджень, робить актуальною проблему їх структурування та організації. При цьому залишається невирішеним фундаментальне питання про тимчасову і крос-ситуативної узгодженості уявлень індивіда про самого себе- іншими словами, залишається нез`ясованим статус Я-концепції як категорії особистісної ідентичності.

Існуючі підходи до вирішення означеної проблеми пов`язані з пошуком деяких об`єднують мотивів і цілей поведінки людини, за допомогою яких узгоджуються змісту різних рівнів і модальностей Я-концепції. Однак, як і самі модус, їх кількість зростає одночасно зі збільшенням досліджень з проблеми. Ми бачимо можливий вихід в зверненні до поняття "актуальний причинності" і подоланні "постулату доцільність" (В. А. Петровський) - уявлення про те, що розвиток особистості підпорядковане певної детермінує цілі більш високого порядку. Ми вважаємо, що тимчасова і крос-ситуативна погодженість Я-концепції особистості буде визначатися її структурними особливостями в даний час, а сама структура є результат самоорганізації. Це припущення визначає проблемне поле цього дослідження, що також передбачає використання методологічного апарату синергетики - міждисциплінарного напрямку, що вивчає процеси становлення і розвитку складних динамічних систем.

У трьох серіях проведених нами експериментів для операционализации структури Я-концепції ми використовували методи кластерного аналізу на підставі побудованих суб`єктивних семантичних просторів з використанням різних метрик. Динаміка описувалася нами через побудову фазових портретів системи на підставі кількох психодіагностичних зрізів і знаходження граничних рішень відповідних систем диференціальних рівнянь.

Змістовний аналіз проводився на підставі співвіднесення позицій модусів з позиціями значущих інших, суміщених в одному побудованому просторі. Отримані кластерні структури модусів Я-концепції можна об`єднати в три групи, кожній з яких властиві подібні динамічні особливості:

1. "Рухома" структура, що характеризується просторової близькістю позитивно навантажених модусів і тимчасових модусів, що володіє змістовною динамікою з плином часу.

2. "Ригидная" структура, що характеризується максимальною близькістю позитивно навантажених модусів, різко протиставлені Я-минулого, що володіє мінімальною динамікою в часі.

3. "Сплутана" структура - розрізненість модусів в семантичному просторі без постійних динамічних характеристик.

Для перших двох структур, на відміну від третьої, нами виявлено факт їх відтворення в просторах різної семантики. Це дозволяє розглядати самі структури як динамічні атрактори - еволюційні цілі системи в різних контекстах, т. Е. Як структури, що визначають мотиви і цілі поведінки на даний момент (а не можуть бути визначені ними!). Побудова фазових портретів дозволяє побудувати їх математичну модель, що володіє прогностичним потенціалом. В цілому можна говорити про сформованість особистісної ідентичності для перших двох груп і про її сплутаності (в термінах Е. Еріксона) для третьої. Пілотажні дані дозволяють говорити про діагностичної цінності виявлення "ригидной" структури для діагностики внутрішньоособистісних конфліктів.

Таким чином, нами запропоновано взаємозалежні опис структури і динаміки Я-концепції. Подібний аспект аналізу дозволяє вийти за рамки пошуку мотивів поведінки і, зберігши їх різноманіття, звернутися до вивчення процесів їх формування, що лежать в основі феноменів тимчасової і крос-ситуативної узгодженості.

Козлов Д.Д.