Процеси самоорганізації в структурі "я" особистості

У зарубіжних роботах соціально-когнітивного напрямку "Я" (self-system) розглядається як когнітивно-афективна система переробки інформації (cognitive-affective processing system), що має ієрархічну структуру, в яку в якості елементів входять: (особистісні) конструкти, емоційні процеси, цільові очікування, характеристики ціннісної сфери і стратегії саморегуляції (Mischel, Morf, 2003- Mischel, Shoda, 1995- 2008). При цьому співвідношення виділених елементів, їх структурно-функціональна взаємозв`язок залишаються з`ясованими. Згідно нашої моделі, елементом аналізу при розгляді "Я" як підструктури особистості є конструкт - суб`єктивне уявлення про особистісно-значущої характеристиці, в той час як інші когнітивно-афективні характеристики "Я" є похідними від них.

Емпірична перевірка запропонованої моделі проводилася на результатах експерименту, в якому випробовувані протягом тривалого (до 100 днів) часу послідовно заповнювали бланки самозвітів, що поєднують в собі методи суб`єктивного шкалювання, множинної ідентифікації та проективної методики незаконченнх пропозицій. Актуалізація конструкту і його доступність для усвідомлення пов`язана не тільки з оцінкою наявності тих чи інших характеристик, а й актуалізацією особистісних стандартів - уявлень про ідеальний або належному "Я" для даного конструкту, при цьому виникають "Я- розбіжності" є значущими детермінантами емоційного стану ( Higgins, 1987). Згідно з концепцією особистісної архітектури знання-і-оцінки Д. Серовона, емоційне ставлення до себе також є результатом співвіднесення актуального знання з особистими стандартами (Cervone, 2004).

У вітчизняній психології подібне особистісно-значуще ставлення розкривається через категорію "особистісний смисл" (Леонтьєв Д. А., 1997 Петровський В. А., 2008). Система конструктів є неоднорідною: безліч конструктів кожного випробуваного можна диференціювати на характеристики стійких станів (особистісних рис) і актуальних (емоційних) станів (F (1- 1236) = 21,17- p lt; 0,001), незважаючи на істотні міжіндивідуальні відмінності в дисперсії оцінок "Я-реального" між піддослідними (F (17- 1236) = 13,22- p lt; 0,001). Однак стандарти ідеального є стійкими для обох категорій конструктів і можуть розглядатися як константи (у всіх результатах факторного дисперсійного аналізу p gt; 0,2). Наші результати показують, що розбіжність між стандартами реального і належного сильно корелюють з самооцінкою емоційного стану (середній коефіцієнт кореляції для всіх випробовуваних дорівнює 0,63- у всіх випадках р lt; 0,001). Проте, такий поділ має свій емпіричний сенс: якщо доступність конструктів, що характеризують емоційний стан, залишається приблизно однаковою на всьому протязі експерименту (критерій х2 не виявляється значних відмінностей в частоті актуалізації в різні періоди експерименту), то для конструктів, що характеризують стійкі риси, частота їх актуалізації змінюється в різний час.

Побудовані нами регресивні моделі дозволяють стверджувати, що емоційна динаміка, пов`язана з доступністю відповідних конструктів, опосередковує змістовні зміни в "Я-концепції", пов`язані зі зміною доступності конструктів, що характеризують особистісні риси. Якщо при розгляді змін до "Я-концепції" безпосередньо від кожного дня до подальшого динаміка виглядає хаотичною внаслідок мінливості емоційного стану, то зі збільшенням "масштабу часу" - при переході до розгляду динаміки від декількох днів в цілому до кількох наступним, від тижня до тижня , від декади до декади і використанні змінного середнього - динаміка набуває все більш організований і цілеспрямований характер (Козлов, 2010).

Це дозволяє дати якісну характеристику процесам внутриличностной динаміки протягом тривалого періоду часу і запропонувати системний варіант вирішення парадоксу особистісної узгодженості (Капрара, Сервон, 2003). Більш того, детальний аналіз структури та динаміки "Я", частково відбитий в даній роботі, дозволяє запропонувати нейромережевому модель структури "Я". Перспективним подібних моделей вже була продемонстрована для розуміння особистісних детермінант конкретних форм поведінки (Mischel, Shoda, 1998). В даний час нами проводиться експеримент по емпіричної перевірки запропонованих нами рекурентних нейромережевих моделей організації "Я" (Козлов, 2011).

Козлов Д. Д.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!