Стратегії самопізнання

Особистість людини є системою, що самоорганізується, об`єктом її уваги і діяльності служить, крім зовнішнього світу, і вона сама, що проявляється в почутті свого "я", що об`єднує всі компоненти особистості в єдине ціле. Система уявлень індивіда про себе, що характеризується певною впорядкованістю і усвідомленістю, сприйняття індивідом самого себе і його роздуми з приводу свого "Я" отримала назву Я-концепції.

Я-концепція сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості, є активним початком, важливим фактором в інтерпретації досвіду, джерелом антиципації, є регулятором поведінки за допомогою впливу таких її компонентів, як соціальне "Я" (У.Джемс), реальне "Я" (Р. Бернс ), або робочими Я-концепціями (Х.Маркус). Крім того, вчера більшість дослідників Я-концепції виділяють не тільки "реальне" і "ідеальне", "минуле" і "майбутнє" Я, а й потенційне, можливе "Я".

Залежно від теоретичних підходів дослідників змінюються акценти вивчення. Психологія активності, суб`єктності людини в побудові системи Я-уявлень ставить акцент на співвідношенні реального і ідеального "Я". Прихильники соціальної обумовленості Я-концепції досліджують интериоризацию соціальних реакцій, ідентифікаційні моделі (психоаналітичні концепції), Его-стану (транзактний аналіз), "значущих Інших" (символічний інтеракціонізм). Концепції ідентичності розглядають уявлення людини про своє найближче соціальне майбутнє (Г.Теджфел, Дж.Тернер). Питання не в тому, які реалії, які суб`єкт використовує при побудові теорій Я-концепцій, якою є справжня природа "Я", а в тому, яким чином суб`єкт пізнає своє "Я". Нами передбачається, що виявлення стратегій осмислення суб`єктом свого "Я" може виступити способом розуміння того, що власне таке "Я".

У літературі Я-концепція розглядається переважно описово, з позиції зовнішнього спостерігача (дослідника) - як сформувалася система уявлень людини про саму себе (структура Я-концепції, її рівні, її зміст) (А. Маслоу, К. Роджерс, Дж.Мид, Е. Еріксон, Р. Бернс, В.В.Столина, И.С.Кон, М.Розенберг, Е.Т.Соколова). Таким чином, вивчення Я-концепції в її процесуальному аспекті (стратегій пізнання себе) залишається на сьогоднішній день проблемою, яка потребує більш ретельної розробки, оскільки внутрішній досвід суб`єкта, на основі якого формуються уявлення про самого себе, може не відповідати наявним теоретичним моделям Я-концепції . Відповідно, вивчення цієї проблеми потребують звернення до суб`єктивного досвіду особистості, до того, як відбувається самопізнання.

Новизна нашої роботи полягає в дослідженні процесу пізнання людиною самого себе. Теоретична значимість дослідження - вивчення феноменології процесу пізнання себе. В якості можливих методів дослідження нами розглядаються модифіковані методики вивчення механізмів соціальної перцепції, методики вивчення Я-концепції, семантичний диференціал, вільний самозвіт. Результати дослідження передбачається використовувати в рамках навчальних курсів, таких, як "Загальна психологія", "Психологія особистості", в психологічному консультуванні, для розробки тренінгів особистісного росту та ін.

Бюллер А.Г.