Деякі аспекти дослідження морального розвитку підлітків

Дослідження моральної сфери є дуже актуальними, що визначається, з одного боку, необхідністю побудови цілісної наукової картини моральності як психологічного феномена, і, з іншого, - зростаючими запитами практики щодо пошуку дієвих методів впливу на процес морального становлення особистості. Сучасні зарубіжні психологічні дослідження моральності включають вивчення її гендерних аспектів і соціальних установок (К. Гілліган), ролі соціоморальной рефлексії (К. Бесінгер, Дж. Джиббс, Д. Фуллер), значення соціальних факторів (Е. Туріел), стадій розвитку (Р. Кратчфилд, Д. Креч), взаємозв`язку з ретрібутівной і дистрибутивної справедливістю (C. Batson, M. Bowers) і ряд інших. Вітчизняні дослідники розглядають моральну сферу як результат суспільно-історичного розвитку і обгрунтовують її соціальну обумовленість і зв`язок з діяльністю людини. Найбільш впливовою парадигмою дослідження морального розвитку є культурно-історична теорія (Л. С. Виготський) і розроблений на її основі діяльнісного підходу (А. Н. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін, Л. І. Божович). Відповідно до нього моральний розвиток розглядається як привласнення дитиною моральних норм, як їх інтеріоризація і подальша реалізація в моральному поведінці.

Аналіз усього розмаїття вітчизняних теорій і концепцій моральності дозволив виділити два підходи: інтегративний (Л. І. Божович, А. В. Зосимовская, С. Г. Якобсон), який досліджує загальні закономірності морального розвитку, і елементний (Л. І. Істлентьева, К . Н. Кененбаева, В. А. Коломієць, А. В. Садокового), який розглядає окремі моральні якості особистості. Проведений теоретичний аналіз літератури показав, що до теперішнього часу ще не вироблена єдина концепція морального розвитку, існує термінологічна невизначеність наукових понять у вивченні моральної сфери, недостатньо досліджена динаміка, механізми і закономірності розвитку моральних уявлень в якості основи засвоєння і осмислення особистістю системи моральних норм, формування на цій основі моральних переконань і перетворення їх у внутрішній регулятор моральної поведінки.

Моральний розвиток людини, будучи приватним випадком процесів розвитку, підкоряється закону системної диференціації, сформульованому Н. І. Чупрікової, згідно з яким більш розвинені, складні і ієрархічно впорядковані структури, що допускають глибокий аналіз і синтез дійсності, розвиваються з більш простих і слабо розчленованих структур шляхом їх поступової диференціації.

Таким чином, розвиток моральних уявлень можна визначити як процес їх диференціації з спочатку синкретичного, злитого стану і подальшої інтеграції в єдине ціле. Уявлення є образами предметів, сцен і подій, що виникають на основі їх пригадування або продуктивної уяви, пов`язують значення і сенс понять з образом об`єктів. Вони є формою індивідуального чуттєвого відображення, але в той же час пов`язані з суспільно виробленими значеннями. Відмітна особливість уявлень - їх узагальненість. Високообобщенние уявлення являють собою абстрактні образи цілого класу об`єктів і притаманні системі мислення. С. Л. Рубінштейн зазначає, що уявлення є проміжною ланкою між процесами сприйняття і мислення. Як вказує Б. Ф. Ломов, при переході від відчуття і сприйняття до подання відбувається як би стиснення інформації, змінюється структура образу, відбувається його схематизація. Згідно Л. Б. Ительсон, уявлення виступають як психічні образи певних предметів, з`єднані зі смисловим значенням. Таким чином, уявлення відіграють істотну роль в процесі формування образів-еталонів і концептуальних моделей дійсності, необхідних для виконання будь-якої діяльності. Моральні уявлення розглядаються і аналізуються нами як концептуальна модель образу Я, в якій послідовно в міру її розвитку зі спочатку недиференційованого стану виділяються найбільш істотні ознаки, що характеризують еталонні морально значущі особистісні якості.

Одним з актуальних напрямків є вивчення уявлень про моральної особистості як структурного компонента Я-концепції. Теоретична значимість такого підходу полягає у виявленні імпліцитної картини світу особистості, комплексу його моральних уявлень і ступеня засвоєння моральних норм. Згідно У. Найссером, узагальнена "модель світу" людини може бути представлена як сукупність окремих її складових, які характеризують ті чи інші аспекти сприймають реальності. Ці складові визначаються як імпліцитні теорії (від англ. "Implicit" - мається на увазі, що не виражений явно, прихований). Структурно ці теорії можна описати у вигляді системи категорій, за допомогою яких людина представляє і розуміє світ. Причому імпліцитні теорії не є теоріями в строго науковому сенсі, вони покликані описувати область звичних уявлень.

Вивчення моральних уявлень з позиції імпліцитного підходу дозволяє представити досліджуваний об`єкт як модель суб`єктивного ставлення особистості до моральної проблематики з позиції співвідношення образів реального, ідеального і морально адекватного. Моральна проблематика в Я-концепції відноситься до сфери такої її складової, як фокуси уваги, виділеної М. Розенбергом. Відповідно до теорії об`єктивної самоосведомленності С. Дюваль і Р. А. Вікланд моральна позиція формується таким чином. Фокусуючись на певних аспектах власного Я, людина піддає самого себе аналізу. В результаті він визначає в числі іншого і особисті моральні стандарти. Включеність цих моральних стандартів в площину усвідомлення і визнання їх значущості викликає спонукання діяти відповідно до цих стандартів. На основі зазначених вище теоретико-методологічних підходів моральні уявлення визначаються нами як концептуальна модель образу Я, в якій послідовно, у міру її розвитку, зі спочатку недиференційованого стану виділяються найбільш істотні ознаки, що характеризують еталонні морально значущі особистісні якості. Структурними компонентами моральних уявлень виступають Я-реальне (яким підліток бачить себе в дійсності) і Я-ідеальне (яким він хотів би бути), а також Я-моральне, яке несвідомих до Я-ідеального, оскільки в ньому відбиваються бажані моральні якості своєї особистості , т. е. нормативні соціально прийнятні вимоги, що визначають суб`єктивне ставлення підлітка до моральної проблематики на основі інтеграції соціального досвіду і індивідуально значущих образів якостей особистості в застосуванні до власної житт едеятельності. Якісна характеристика Я-морального є визначальним показником рівня їх розвитку. Стабілізація цього способу є ознакою достатньої сформованості моральних уявлень і здатності людини на цій основі здійснювати моральну поведінку. Я-моральне в цьому сенсі є інтеріоризувати ідеальним зразком соціально прийнятного. З цим зразком особистість звіряє свої дії на основі зіставлення трьох структурних елементів: Я-реального, Я-ідеального і Я-морального і вироблення прийнятного і неконфліктного образу власної особистості.

В результаті проведеного нами дослідження в розвитку моральних уявлень у білоруських підлітків були виділені дифузний (12-13 років), диференційований (14-15 років) і інтегративний (16 років) етапи.

Показано, що дифузний етап характеризується відсутністю значимих зв`язків між образами Я-реальне і Я-моральне і наявністю значних зв`язків між образами Я-реальне і Я-ідеальне, а також Я-ідеальне і Я-нравственное- диференційований етап - відсутністю значимих зв`язків між образами Я-реальне і Я-моральне, а також Я-реальне і Я-ідеальне і наявністю значних зв`язків між образами Я-ідеальне і Я-нравственное- інтегративний етап - наявністю значних зв`язків між усіма трьома образами.

Була розкрита взаємозв`язок між динамікою розвитку моральних уявлень і змістовних орієнтацій у підлітків, що виявляється у формуванні значущих зв`язків смисложиттєвих орієнтацій з наступними структурними компонентами моральних уявлень: на дифузному етапі - з образом Я-реальне, на диференційованому етапі - з образами Я-реальне і Я- ідеальне, на інтегративному етапі - з образами Я-реальне і Я-моральне.

Визначено, що у підлітків, які проживають у великих містах, процес становлення моральних уявлень відрізняється більшою тривалістю і складністю, ніж у підлітків із сільської місцевості та невеликих міст.

Аніщенкова Ю. М.