Основи моральності в сучасній психології

У сучасній науці моральна сфера являє собою одну з найважливіших і складних областей психологічних досліджень. Її важливість визначається ключовою роллю моральних установок в структурі особистості людини і їх впливом на формування "Я". Складність дослідження даної сфери визначається не тільки в зв`язку з розумінням природи індивідуальності і формування "Я" в контексті різних факторів соціального середовища, але також і в зв`язку з розумінням власне природи моральності.

У сучасній західній психології виділяються дві майже конфліктуючі точки зору на основу моральності. Перша представлена концепцією когнітивного розвитку, де когнітивна здатність до децентрації закладена в основу діагностики рівня розвитку моральної свідомості. Вона представлена, зокрема, роботами Ж. Піаже і Л. Колберга. Рівень морального судження визначається тут когнітивної децентрації позиції клієнта і урахуванням при розгляді моральної дилеми точок зору різних учасників конфлікту. В рамках схеми Колберга особистість самостійно формулює моральні принципи в ході спонтанного процесу творення самої себе, а не вбирає пасивно уявлення, що існують в суспільстві (на противагу психодинамическим і біхевіорістскім підходам). Однак розгляд моральності виключно з позиції справедливості і прав людини веде, на думку критиків підходу Л. Колберга.

Другий підхід розглядає моральність як прояв турботи і участі. У літературі він представлений дослідженнями C.A. Гілліган і її колег [Gilligan С.А., 1977- 1982- Gilligan С.А., Wiggins G.S., 1987]. На відміну від першого тут зовсім інакше трактується змістовна сторона моральності, процеси, які лежать в основі її формування, і особлива увага приділяється фактору статі при її формуванні. Ставлячи під сумнів припущення про те, що моральні норми формуються виключно на принципах справедливості, С.А. Гілліган вважає турботу і участь невід`ємною частиною моралі. Гілліган вважає, що витоки моральності мають емоційну основу і тому їх треба шукати на ранніх етапах формування особистості. Відповідно з цією точкою зору дівчинки, ототожнюючи себе з матір`ю, формують "Я", орієнтоване на міжособистісні відносини і пов`язані з ним моральні принципи взаємної участі і заботи- хлопчики ж, ототожнюючи себе з батьком, формують автономне "Я" і пов`язану з ним моральність, орієнтовану на принципи справедливості. Однак, за даними інших дослідників, фактор статі може бути тільки непрямою причиною диференціації морального мислення, а основну роль грають відмінності в освіті і рід занять [Психологія, 2003].

Однак в розглянутих підходах протиставляються не просто різні моральні якості (справедливість чи піклування), а й способи їх прояву: справедливість розглядається тільки як когнітивна конструкція (свідомість), а чуйність і турбота - як почуття, або переживання. Таким чином, виходить, що в якості основи моральності перший з них розглядає когнітивну конструкцію, але не почуття, а другий, навпаки, - почуття, але не судження, розуміння або оцінювання.

У той же самий час прихильники і того і іншого підходу виділяють різні рівні або стадії розвитку моральності, які в значній мірі подібні, незалежно від концептуальної позиції автора. Ми припустили, що різні стадії можуть бути детерміновані різними підставами: одні - системою відносин до іншого, інші - установками на справедливість. Так, наприклад, в дипломній роботі Коропової Т. Г., виконаної під нашим керівництвом, виявилося, що найбільш яскраво відображають емоційні особливості ставлення до іншого дві стадії розвитку моральних суджень, по Дж. Джиббсу з співавторами: "Обмін і інструменталізму" і "Взаємність і просоциальное ". При цьому судження 4-й стадії ( "Система і стандарт") актуалізуються незалежно від характеру відносин до інших людей - кореляційних зв`язків з жодною з характеристик відносин не виявлено. Дана стадія розвитку моральних суджень у дорослої людини не вписується в загальну систему відносин, і може розглядатися як когнітивна конструкція сформована на ідеї справедливості.

Дерманова І.Б.