Моральні ідеали як символ благополуччя суспільства

Поняття моралі (моральності) дуально, воно містить в собі, одночасно, прийняту в усьому суспільстві систему духовних цінностей та ідеалів, і фактичний образ поведінки індивіда щодо цих цінностей. Будучи єдиним інструментом соціальної регуляції, мораль найбільш чітко позначає протилежність добра і зла.

Історичні передумови виникнення моралі

В ході історичного прогресу, заснованого на розвитку через працю, первісні люди були приречені на діалог. Необхідність роботи спільно, для задоволення потреб в їжі і притулок, пробудила перші зачатки моральності. Уміння домовитися, поступитися, допомогти ближньому, поступово формувало усвідомлений підхід до існування. Інстинктивні пориви, властиві предкам сучасних людей, поступово замінялися розумними і досить ефективними формами поведінки. Так, мораль регулювала не тільки відносини в контексті «людина-людина», але і відносини з колективом, суспільством. Поступово наростаючи, ідеали втілювалися в тверді звички і сприймалися вже як природне явище.

Виділяють дві основні концепції походження моралі:

1. Натуралістична - пов`язує мораль з природним фактором, розглядаючи її суть, як спробу адаптуватися до зовнішнього агресивного середовища. Групові інстинкти, властиві древнім людям, подібно тваринам, послужили вимушеної поштовховою силою в боротьбі за виживання. Дана позиція є логічною, але має суттєвий недолік. Прирівнюючи духовні цінності до біологічним, прихильники цього напрямку, виключають духовну складову внутрішнього світу людини, ототожнюючи його з твариною.
2. Антропологічна - додає до біологічної іпостасі людської сутності психологічну. Тут витоки моральності пов`язують з потребами індивіда в щастя, насолоди, внутрішньої свободи, самопізнанні. Її різновидами є:
   § утилітаризм - концепція, заснована на людській потребі до власної вигоди, користі, обогащенію-
   § креаціонізм - вчення, в першооснову якого закладаються різні релігійні напрямки. Воно позиціонує людини як дитя і подарунок Бога, при цьому авторитет творця приймається абсолютом, залишаючи людині місце покірного послушника.

Соціальні ролі моралі і її значення в житті людини

Будучи соціально значущим поняттям, мораль виконує безліч відповідальних функцій, ключовими з яких є:

• Регулятивна функція - забезпечує координацію поведінки людей в суспільстві, і, безумовно, саморегулювання окремої особистості. Відрізняючись від інших методів подібного регулювання (правових, технічних, адміністративних), моральний не потребує зовнішніх підкріпленнях і не ґрунтується на придушенні індивіда. Складаючи внутрішній світ кожної особистості, ця функції пробуджує механізм мотивації і впорядковує людські дії.
• Оціночна функція позиціонує існуючий світ у протистоянні поганого і хорошого, користі і шкоди. Завдяки цій ролі моральності, людина самостійно розмежовує ці поняття, стосовно подій реальному житті. Суб`єктивні оцінки, отримані людьми, сприяють активній діяльності, змін себе і навколишньої дійсності.
• Виховна функція містить в собі ефективний метод вирощування особистості і соціуму в цілому. Моральність, охоплюючи всі сфери людського життя, вивчає суспільні зв`язки з точки зору самоцінності окремих людей. Вона створюють таку практичну орієнтацію, яка крім вираження власної волі, сприяє волі оточуючих.

Проблеми на шляху морального прогресу

Оцінюючи історичний шлях моралі, можна констатувати розширення меж духовної природи індивіда, виникнення інших можливостей її перетворення. Моральні ідеали поетапно заповнюють нові сфери життя, зростає протест проти бездуховності в суспільстві. Мораль виступає соратником в подоланні часто виникаючих конфліктних ситуацій, з`являються унікальні способи впливу на образ поведінки людей завдяки моралі, та й сама наука невпинно збагачується.

Наріжною проблемою на шляху морального прогресу служить плутаність понять добра і зла. Ласкаво може інтерпретуватися як навмисний вчинок індивіда, націлений на досягнення самореалізації, саморозкриття з позиції гуманізму. Одночасно добро може оцінюватися як благо, об`єктивна позитивна категорія, прийнята в порівнянні з абсолютним ідеалом. Зло прийнято розцінювати як силу з руйнівним і деструктивним характером. Ці поняття протилежні і висловлюють уявлення суспільства про те, що робить ближче моральний ідеал. Складність виявлення і розстановки особистих пріоритетів, в силу різного сприйняття ідеалістичних категорій, уповільнює процес розвитку моралі.