Моральні уявлення в контексті психоаналітичної теорії

Психоаналіз З. Фрейда є, мабуть, першим психологічним напрямкам, що розглядає моральність як психологічний феномен. Фрейд розумів моральність як реалізацію імперативною обмежувальної функції Супер-Его. Таким чином, мораль - це вираз вимог соціуму до індивіда і щось протилежне його інстинктивним прагненням. Супер-Его накладає обмеження і заборони на задоволення інстинктивних потреб. Психологічні проблеми викликані нерозв`язними суперечностями між вимогами Супер-Его і спонуканнями Ід. Психологічне благополуччя пов`язано з розвиненістю Его, яке функціонує відповідно до принципу реальності.

Таке бачення природи моральності породжує питання: наскільки усвідомлені моральні уявлення? Адже Супер-Его є почасти несвідомим компонентом структури особистості, усвідомлення своїх несвідомих імпульсів, в тому числі і моральних імперативів, було метою психоаналітичного процесу. В контексті психоаналізу моральність також можна розглядати як результат дії механізмів психологічного захисту. На наш погляд, моральні уявлення пов`язані з функціонуванням зрілих механізмів психологічного захисту, що забезпечують більшу пристосованість до реальності. Порушення моральних переконань є джерелом внутрішньої напруги і викликають тривожні реакції, а слідування їм забезпечує рівноважний стан психіки.

У 20? 30-х роках ХХ століття до вже існуючих в психоаналітичної традиції теорії драйвів і его-психології додалася нова концепція - "теорія об`єктних відносин". В рамках цієї концепції відбувалася концентрація на той вплив, який надають значущі об`єкти (одухотворені або неживі) на особливості сприйняття життєвих подій, встановлення і підтримання взаємовідносин протягом усього життя людини. При психотравмуючих ситуаціях (в процесі раннього несприятливого розвитку) сприйняття дитиною значущих фігур його найближчого оточення забарвлене певними негативними емоціями. Згодом ці внутрішні об`єкти активізуються і спонукають людину знову і знову переживати інтроеціровать почуття, що відображають засвоєні уявлення про "хорошому" і "поганий". Таким чином, моральні конструкти, згідно з цією теорією, є несвідомими інтроектамі, що виникли під впливом значущих взаємин в ранньому дитинстві.

В ході подальшого розвитку психоаналітичного напрямку все більша увага стала приділятися закономірностям розвитку психологічно благополучної і соціально адаптованої особистості. Центром уваги стало розкриття особистісного потенціалу та реалізація життєвих завдань, в тому числі і в співвіднесенні з моральністю (Хайнц, Кохут, Alice Miller, George Atwood, Arnold Goldberg).

Новий напрямок в рамках психоаналітичної теорії - селф-психологія - зосередилося на виявленні цілей і цінностей, визначенні сенсу життя, підтримці позитивного образу "Я", зміцненні самоповаги. "Сенс життя" став предметом рефлексії і об`єктом психотерапевтичного впливу. Змістилися акценти в розгляді моральних конструктів: з їх адаптивної функції на функцію забезпечення визначення мети й ціннісних орієнтацій.

Отже, згідно з психоаналітичної теорії, моральні конструкти є невід`ємним компонентом структури здорової повноцінної особистості. Вони забезпечують адаптацію до соціуму, зрілість механізмів психологічного захисту, спадкоємність поколінь, визначення сенсу життя. Досить сформовані, але не ригідні, а здатні до подальшого розвитку моральні уявлення є важливим фактором психологічного здоров`я особистості.

Аніщенкова Ю.Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!