Теорія соціальних уявлень

В даний час концепція соціальних уявлень, розроблена французьким соціальним психологом С. Московічі, є одним з найбільш впливових напрямків у світовій психологічній науці. Центральною ідеєю підходу Московічі є те, що "соціальне уявлення не їсти" думка "окремої людини, але саме ;" думка "групи, яке можна розглянути як її своєрідну" візитну картку "[2, с. 209]. Можна сказати, що соціальні уявлення народжуються в повсякденному, повсякденному, мисленні з метою осмислити, зрозуміти навколишній людини соціальний світ, осмислити й інтерпретувати соціальну реальність. Соціальні уявлення - це не тільки що конструюють елементи буденного знання, а й будівельні блоки соціально реальності.

У вітчизняній соціальній психології соціальні уявлення пропонується розглядати в більш широкому загальнонауковому контексті. К. А. Абульханова-Славська, на відміну від С. Московічі, визначає соціальні уявлення як механізм свідомості особистості. Предметом мислення особистості є вся соціальна дійсність в сукупності з феноменологічними сутнісними характеристиками (соціальними процесами, подіями, ситуаціями, відносинами і поведінкою людей, їх особистостей), а також її власне життя. Особистість визначає соціальні уявлення, їх виникнення, особливості, а самі соціальні уявлення беруть участь в становленні особистості [1]. Таким чином, методологічний апарат теорії соціальних уявлень і її дослідний потенціал роблять можливим вивчення не тільки групового, але й індивідуальної свідомості. Проблема правосвідомості знаходиться на стику наукових інтересів права і психології. У вітчизняній юридичній психології сформувалося уявлення про те, що правосвідомість орієнтує суб`єкта в найбільш важливих соціально значущих зв`язках і відносинах, формуючи розуміння того, яким чином слід чинити в тій чи іншій ситуації, регульованою системою правових норм. Результатом дії регулятивної функції правосвідомості є формування певних моделей поведінки як належних, соціально необхідних.

Таке розуміння правової свідомості дозволило визначити його як сферу суспільного групового та індивідуального свідомості, яка відображатиме правову дійсність у формі юридичних знань, оціночних відносин до права і практики його застосування, правових установок і ціннісних орієнтацій, що регулюють людську поведінку в юридично значимих ситуаціях [3, с. 62]. Радянські вчені виходили з положення про те, що правосвідомість являє собою відображення норм і принципів права, яке, як правило, прирівнювалося до чинного законодавства. Відповідно, таке відображення могло бути повним або неповним, що дозволяло говорити про його ущербності. Незважаючи на тиск радянської ідеології, вчені розуміли, що правосвідомість людини не може бути повністю ідентичним законодавству, і за критерієм глибини відображення правових явищ було прийнято виділяти теоретичне і повсякденне правосвідомість. Буденне і теоретичне правосвідомість різняться тим, що перше має емпіричний характер, породжується повсякденними умовами життя людей, обмежується безпосередніми потребами і зводиться переважно до повсякденним уявленням, оцінками, навичкам поведінки, тоді як теоретичне правосвідомість прагне проникнути в сутність явищ, пізнати їх закономірності, висловити їх за допомогою системи поглядів, концепцій, теорій. В. А. Чефранов зазначає, що буденне правова свідомість розглядається як емпіричне свідомість, як свідомість "здорового глузду", що дозволяє орієнтуватися в звичайних обставинах, або в так званому повсякденному побуті [5, с. 55]. Для сучасних дослідників психології права пріоритетним є не те, яким має бути правосвідомість, наскільки точно воно відображає існуючі правові норми, а то, які життєві норми, міфи щодо правових явищ і норм закону правові та моральні уявлення самі по собі. Вивчення повсякденного правосвідомості як комплексу соціальних уявлень, що стало популярним в нашій країні за останні роки, є проявом загальної тенденції активного розвитку правової психології і переосмислення підходів до вивчення правосвідомості. Тим більше, що в правовій свідомості наших співвітчизників домінують саме уявлення, що виникають з потребою особистості визначитися в суперечливому соціальному просторі, контексті. Більшість росіян не довіряють державі і правових інститутів і схильні керуватися в сфері правовідносин не правовими принципами і нормами, а міркуваннями, заснованими на життєвих уявленнях про справедливість. Особливий інтерес викликає проблема методологічного забезпечення психологічного вивчення правосвідомості осіб, які вчинили злочини і які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Засуджені нерідко відмовляють чинному праву в справедливості, як би позбавляючи його, тим самим, моральної основи. Поряд з іншими факторами це призводить до спроби створити свою, неформальну нормативну систему. Однак в основі її закладено такі моральні категорії, як справедливість, рівність, уявлення про допустимість і доцільність нормативного регулювання та ін., Що в принципі нагадує дію правової системи. На думку Г. Ф. Хохрякова, неформальна нормативна система засуджених не тільки конкурує з формальними правилами до поведінки, а й виникає в зв`язку з ними і одночасно на противагу їм, вона найбільш розвинена і стійка. У засуджених "спостерігаються не просто дефекти правосвідомості, що не своєрідний правовий вакуум, а щось інше, що є основою для створення своєї нормативної системи. Іншими словами, їм притаманне своє право розуміння. Неформальні норми поведінки як би підміняють собою правові, а групове нормативне свідомість заповнює порожнечі , які утворилися в силу нерозвиненості правового і моральної свідомості "[4, с. 7]. Вивчити зміст реального правосвідомості зазначеної категорії осіб, на наш погляд, можливо тільки з залученням методологічних принципів теорії соціальних уявлень.

Дослідження правосвідомості засуджених на основі даного методологічного підходу можуть бути спрямовані на вивчення емоційних і когнітивних елементів соціальних уявлень засуджених про право, правової дійсності, моралі і справедливості в правовому контексті, взаємозв`язку правових і моральних уявлень. Ідеї С. Московічі про те, що соціальні уявлення виникають у відповідь на загрозу стабільності групи, її благополуччю, що соціальні характеристики групи впливають на особливості конструюються уявлень, а сконструйовані уявлення утворюють нову соціальну реальність життя групи, визначають її життєдіяльність можуть виявитися надзвичайно плідними при вивченні соціальних правових уявлень засуджених в контексті феномена "тюремної субкультури". Оскільки тюремна субкультура протистоїть офіційним правовим нормам, соціальні уявлення, сконструйовані під її впливом, можуть виступати як "захисний механізм" в умовах міжгрупової дискримінації і відкритого міжгрупового конфлікту. У ситуації соціальної дискримінації відбувається трансформація внутрішньогрупових дискурсів (або соціальних уявлень), які направляються на відновлення і захист колишнього статусу групи. Розгляд повсякденного правосвідомості засуджених як сукупності соціальних уявлень, вивчення характеру впливу соціальних особливостей групи на специфіку процесу репрезентації соціальних уявлень дозволить на емпіричному рівні описати психологію правосвідомості даного контингенту. Вивчення правових уявлень на груповому та індивідуальному рівнях необхідно не тільки для адекватного осмислення існуючої правової реальності і вдосконалення державної політики боротьби зі злочинністю, а й для розробки заходів щодо підвищення ефективності виправного процесу в місцях позбавлення волі.

література

1. Абульханова К. А. Соціальні уявлення особистості // Сучасна психологія: Стан і перспективи дослідження. , 2002.

2. Андрєєва Г. М. Психологія соціального пізнання. М., 2000..

3. Єфремова Г. X., Ратинов А. Р. Правова психологія і злочинну поведінку. Красноярськ, 1988.

4. Хохряков Г. Ф. Формування правосвідомості засуджених. М., 1985.

5. Чефранов В. А. Правове свідомість як різновид соціального відображення (філософсько-методологічний нарис). Київ, 1976.

Сучкова Е. Л.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!