Проблема правової компетентності в підлітковому віці

Під правовою компетентністю розуміється не тільки знання своїх прав, соціальних структур і соціальних інститутів суспільства, а й уявлення про функціонування соціальних груп, соціокультурному різноманітності соціальних ролей і способів взаємодії, а також уміння адекватно використовувати свої права. В якості основних понять правової компетентності ми розглядаємо правову зрілість, правова свідомість і самосвідомість, тобто правову соціалізацію.

На основі аналізу літератури можна виділити наступні компоненти правової компетентності: інформованість знання правових норм і обязанностей- усвідомлення правових норм розуміння правових норм як можливість тієї чи іншої соціальної діяльності-стан психологічної готовності до соціальної активності щодо захисту прав-соціальний досвід - досвід продуктивного поведінки в ситуаціях , що порушують права людини.

В рамках дослідження правової компетентності української молоді нами проведено обстеження школярів молодшого і старшого підліткового віку, як вони розуміють "права", "свободу", "справедливість" і "готовність до захисту своїх прав". На основі методу "незакінчених пропозицій" була розроблена опитувальна методика. Аналіз відповідей здійснювався по 7 шкалах: ставлення до прав людини-відношення до свободе- ставлення до справедлівості- дії щодо захисту своїх прав-перспективи на майбутнє-люди, які порушують права-люди, які допоможуть у важкій ситуації. В обстеженні взяло участь 60 підлітків від 9 до 16 років, 38 дівчаток і 22 хлопчиків. Відзначимо найбільш типове за основними шкалами.

1. Шкала "дії по захисту своїх прав" дозволяє виділити три поведінкових реакції: пасивна поведінка (23 людини), типові висловлювання "засмучуюсь, але адаптуюся", "серджуся і йду", деструктивна поведінка (9 осіб) "порушую їх права", "караю винного" - конструктивну поведінку (23 людини) - "відстоюю, захищаю свої права", "звертаюся до відповідних органів".

2. Шкала "ставлення до захисту прав" (уявлення про те, що значить захищати свої права) дозволила виділити дві категорії відповідей: активні конструктивні дії (54 людини) - "відстоювати свою свободу", "не давати іншим людям забороняти тобі те, що дозволено законом "," захищати себе від незаконних дій суспільства і людей "- неконструктивні дії (5 осіб) ;" нагрубити того, хто порушив моє право "," боротися за свої права фізично ". При порівнянні розуміння "захисту прав" і "поведінкові реакції в ситуації порушення прав" видно, що всі розуміють захист своїх прав як активні дії, хоча реально захищати свої права готові лише 30% піддослідних.

З відповідей школярів всіх вікових груп виділяється головне - це розуміння підлітками "прав людини" як можливості і свободи соціальної активності, на мові підлітків "то, що можна робити", а не обмеження поведінки в соціальному світі, тобто "Те, що не можна". Цікаво, що, на думку школярів, педагоги в виховному процесі більше звертаються до категорій обмеження поведінки, а не до можливостей. Причини цього лежать в ідеології педагогічного процесу, націленого на "зручного дитини".

Таким чином, сприйняття світу і процес соціалізації проходить в більшій мірі через призму обмежень, "того, що не можна", що, з нашої точки зору, в значній мірі перешкоджає реалізації та розкриття своїх здібностей і можливостей. Тому в розумінні і усвідомленні підлітками "прав людини" як категорії волі і можливості, ми бачимо основу такої правової компетентності, яка сприяє формуванню своєї соціальної позиції.

Сафонова П.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!