Конфлікт як психологічне і соціально-правове явище в творах н.і.кареева

У соціально-політичних і правових концепціях суспільного розвитку на рубежі XIX - XX ст. теоретичний інтерес до проблематики конфлікту цілком очевидний. Значний вплив надавали соціально-політичні події того часу на теоретичні висновки як щодо загальних проблем історичного розвитку, так і по відношенню до конфлікту. Говорячи про основні ідеї, висловлених в теоріях суспільного розвитку цього періоду, доцільно виділити ті з них, які мають якість загальності і зберігають свою актуальність для сучасних концепцій.

Одним з дискусійні питань у вітчизняній історії кінця XIX - початку ХХ ст. було питання про способи вивчення психології мас. Н.И.Кареев це вивчення пов`язував з методом біхевіоризму, використовуючи його в порівняльно-історичному вивченні історичних явищ. Виходячи з багатофакторної моделі історичного процесу, вчений зазначав: "Кожна приватна історія є рівнодіюча троякого роду умов - географічних (топографічних), антропологічних (культурних і прагматичних), інакше кажучи, умов фізичних, біологічних, соціальних, психологічних [Карєєв Н.І. історіологіі (Теорія історичного процесу). Пг., 1915. С. 66].

Проблема юридичних способів вирішення конфлікту розглядалася Н.І.Кареевим в рамках його соціального ідеалу з позиції ліберальної парадигми. Тут ми бачимо як сучасну постановку проблеми прав людини, так і підхід до розгляду правової держави. У ряді своїх творів вчений зачіпає таку політологічну проблему, як "політичні конфлікти" і способи їх вирішення, аналізуючи співвідношення законів держави (насамперед Конституції) і расставновку різних соціально-політичних сил суспільства [Карєєв Н.І. Походження сучасного народно-правової держави (Історичний нарис конституційних установ та навчань до середини XIX ст.). СПб., 1908].

Власне термін "конфлікт" неоднозначний, і найбільш загальний підхід полягає у визначенні його через соціально-психологічне протиріччя. Конфлікти забезпечують загальне прогресивне рух суспільного життя, сприяючи збереженню єдності соціальних утворень, утвердження загальнозначущих норм і соціальних цінностей. Сам стан динамічної рівноваги в процесі суспільного розвитку створюється за рахунок того, що не співпадаючі інтереси різних соціальних груп взаємно врівноважуються за допомогою виникають і дозволяються конфліктів.

В контексті розгляду соціально-психологічної сторони конфлікту Н.И.Кареев робить спробу побудувати універсальну модель політичної партії, яка одночасно відображала б її доктрину і соціальний склад, організаційну структуру і функції, відносини з владою і ряд інших характеристик, в сукупності складових закінчений портрет політичної партії. Слід зазначити, що вчений одним з перших у світовій політології, зокрема, партології (соціології політичних партій) підійшов до сучасного розуміння структури і системи міжнаціональних і міждержавних відносин (рівня центросілових відносин, рівня вузлових відносин, рівня системно-структурної "надбудови" [Карєєв Н.І. історіологіі. С. 279].

Протиборство суб`єктів права з протилежним розумінням і діями по відношенню до принципів та норм права з метою зміни свого статусу і юридичного стану слід позначити як правовий конфлікт, однією з основних причин виникнення якого є, на думку Н.І.Кареева, невідповідність стану і рівня розвитку правосвідомості реальності правових відносин об`єктивним потребам їх регулювання новими юридичними нормами.

Ряд конфліктів, формуючись спочатку у вигляді правових, потім набувають елементи змісту і форми прояву економічних, політичних і соціальних конфліктів. Правовий нігілізм і прояви конфлікту, пов`язаного з ним, посилюються в перехідні періоди. Н.И.Кареев ввів в історію вітчизняної політології поняття "правового порядку", сполученого не тільки з верховенством закону і права, а й зі стабільністю всієї політичної системи, яку він пов`язував з сучасним розумінням високого рівня політичної культури.

Сидненко Т.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!