Прояви регулятивної функції я-образу особистості

Образ "Я" - система сприйняття, уявлень і знань суб`єкта про себе, що відображають фізичні характеристики, здібності, моральні та естетичні якості себе і характерні образи своїх дій по відношенню до самого себе і іншим. Я-образи мають різну ступінь усвідомленості, диференційованості, узагальненості, гармонійності в структурі особистості. Вже у старших дошкільників сформований узагальнений Я-образ, оскільки в цьому віці дитина усвідомлює свої бажання і дії, які регулюються його розумінням правил поведінки і очікуваннями значущих для нього дорослих. У міру того як дитина стає соціально сприйнятливим, розвиваються його когнітивні і емоційно-поведінкові здібності, кількість Я-образів збільшується, їх зміст все більш диференціюється і ускладнюється. У процесі фізичного дорослішання, навчання новим формам діяльності і спілкування Я-образи набувають нового змісту і забезпечують нові можливості розвитку і саморозвитку особистості. На кожному етапі розвитку особистості в соціумі обсяг знань про себе збільшується і в віці середньої дорослості являє собою відносно стійкий компонент самосвідомості, що забезпечує самоідентичність і конгруентність особистості.

Найбільш істотні на кожному віковому етапі розвитку особистості Я-образи, що відображають особистісні новоутворення або найбільш значущі етапні домагання і досягнення, як стійкі освіти включаються в зміст Я-концепції і впливають на поведінку і систему відносин людини. У зміст Я-образу включені когнітивні й емоційні характеристики. Емоційні характеристики Я-образу переважно запозичені зі спілкування з іншими. Когнітивна частина Я-образу забезпечується індивідуальним досвідом, фактичними знаннями про себе і своїх здібностях. Тому можна вважати, що регулятивна активність Я-образу пов`язана (переважно) з його когнітивної змістовністю: індивідуальної конкретністю понять, в яких відбивається зміст Я-образу- адекватністю узагальнення і диференційованості, стійкості і варіативності цих понять-ступенем їх суб`єктивної значимості для особистості.

На думку Чесноковой І.І. (1979), "узагальнений образ свого" Я ", що виник з окремих, одиничних, ситуативних образів, містить загальні, характерні риси та подання про свою сутність, суспільної цінності. В ньому окремі сприйняття зливаються воєдино, виділяється щось стійке, узагальнене, незмінне в всіх сприйняттях. Цей узагальнений образ виражається у відповідному понятті про себе ". Беручи сказане за основу подальшого нашого міркування, ми припускаємо, що найбільш суттєві на певному етапі розвитку особистості або пов`язані з довгостроковим процесом діяльності Я-образи як довго значущі, стійкі освіти включаються в зміст Я-концепції і впливають на ситуаційні, минущі Я-образи (очевидно і зворотний вплив "ситуаційних" Я-образів на узагальнені і цілісні). Ступінь обґрунтованості (точності виділення і вербального опису конкретних характеристик із загальної "палітри" сприйняття) "ситуаційних" Я-образів залежить від ступеня стійкості узагальнених Я-образів, що визначають "ракурс" сприйняття себе. Таким чином, узагальнені Я-образи, включені в зміст Я-концепції, "регулюють" як зміст, так і тривалість існування "ситуаційних" Я-образів. Ці міркування просувають нас до твердження, що Я-образи здійснюють Інтернальний регулювання. Найважливіший стійкий компонент - "більш-менш постійне самопредставлення", в якому відбивається рівень знання особистістю себе і ставлення до себе. Цей відносно стійкий компонент є, на думку Чесноковой, необхідним внутрішнім психологічним умовою тотожності особистості, її константності. Очевидно, що зміст цього константного компонента буде впливати на всі прояви особистості. Так, якщо зміст самопредставления в цьому істотному компоненті буде позитивним і раціональнальним, то це буде внутрішнім умовою позитивної самореалізації особистості.

Петанова Є.І.