Образно-регулятивне моделювання самосвідомість особистості

До теперішнього часу психологічної наукою накопичено велику кількість моделей самосвідомості, напрацьовано безліч концептів, які часто погано узгоджуються один з одним. Відсутність загальних когнітивних моделей з чіткими понятійним зв`язками між концептами і їх поведінковими проекціями ускладнює використання похідних від них дослідницьких схем і розробку нових діагностичних засобів. Ми зробили спробу модельного співвіднесення найбільш валідованих концептів, обмеживши свій аналіз системою образів, кожен з яких несе в собі домінуючу функцію, що відповідає за пізнання і регуляцію поведінки особистості.

Образи "Я" - це "стовбурові" конструкти в аналізі самосвідомості. Саме ці образи форматують внутрішній світ людини, створюють орієнтовну основу його поведінки, визначають зміст його буття. Відсутність аналогів внутрішнього світу в зовнішньому світі робить таке моделювання досить схематичним. Співіснування образів "Я" можна уявити як динамічну голографічну "матрьошку", кожен елемент якої реалізує свій аспект регулятивної поведінкової функції, одночасно поширюючи свій вплив на інші образи.

Проблемою вивчення самосвідомості є те, що Я-концепція особистості - єдине, що відомо через самозвіт випробовуваних. Значна частина змісту образів залишається неотрефлексірован- ної, тому завдання їх повного опису не може бути реалізована.

Первинний механізм формування уявлень про себе в дитинстві полягає в пасивному, односторонньо орієнтованому, некритичному сприйнятті і відтворенні або оцінок, або поведінки значущих інших. Перший образ назвемо дзеркальним "Я", другий - "рольовим Я". Надалі у людини формується здатність дивитися на себе або з боку конкретного іншого, або з точки зору "узагальненого" іншого. Назвемо це уявлення рефлексивним "Я". Цей образ включає перцепції, що відносяться до самого суб`єкту і до людей, з якими його пов`язують почуття відмінності, або тотожності. "Дзеркальне Я", "рольова Я" і "рефлексивне Я" є проявами соціального Я. В функціонуванні цих уявлень важливу роль відіграє образ Людини. Образ Людини (інший, "узагальнений" інший, "генералізований" інший, конкретна людина, взагалі людина) присутній в самосвідомості, супроводжує процеси пізнання і самопізнання, задає критерії для порівняння себе з іншими людьми.

У підлітковому і юнацькому віці об`єктами для порівняння стають не тільки люди, а й еталони. Завдяки зовнішнім стандартам людина оцінює те, яким він повинен бути в певному оточенні, щоб його дії і вчинки схвалювали. Розвивається самооцінка дозволяє суб`єкту формувати власні уявлення про гідне "Я". У структурі самосвідомості з`являються внутрішні еталони, в яких відображені почуття, бажання і цінності особистості, пов`язані з нею самою. Дані ідеальні уявлення утворюють два вектора самооцінки. Ми їх будемо розрізняти як належне Я ( "Я повинен бути таким") і як бажане Я ( "Я хочу бути таким").

Самооцінку як основу "Я" ( "Я" справжнього, "Я" реального, "Я" актуального), забезпечують операції порівняння і оцінювання, з одного боку, своїх наявних якостей з образом Людини і образами соціального "Я", з іншого боку, своїх наявних якостей або з зовнішнім (належне Я як прояв соціального "Я"), або з внутрішнім (бажане "Я") еталоном. Самооцінка реалізує функцію розвитку. Саморегулювання на основі самооцінки полягає в прагненні змінити, поліпшити себе в бажаному напрямку. Підтримує це прагнення - бажане Я, за яким в структурі самосвідомості закріплена функція мотивування.

"Я" є центром активності, що забезпечує пізнавальні та виконавські функції, а також регулює процеси свідомої адаптації. Виділимо в загальній структурі самосвідомості адаптивне "Я" (або силу "Я"), яке відповідає реакцій індивіда на перцепції і оцінки самого себе і інших, і забезпечує виконання бажаного, адаптацію та захист особистості.

Ми виділили образи, які співвідносяться в самосвідомості з процесами самопізнання, самоставлення і саморегуляції. Образ Людини супроводжує функцію соціального порівняння. Рефлексивне Я відповідає за ідентифікацію (диференціацію) результатів цього порівняння. Належне "Я" забезпечує функцію оцінювання, бажане "Я" - функцію мотивування. Самооцінка відповідає за розвиток особистості в бажаному напрямку, а адаптивне "Я" - за його виконання.

Петрова С.М.