Формування саморегуляції як основи психічного здоров`я

Як показує сучасна практика освіти, основна увага приділяється створенню учневі умов навчального становлення і їх удосконалення (зміна змісту навчальних програм, запровадження нових методів навчання та ін.). Це обумовлено тим, що навчання в школі передбачає тільки передачу знань (лише в деяких випадках цілеспрямовано домагаючись особистісного становлення), ставлячи учнів в роль об`єктів педагогічних впливів.

Формування регулятивних умінь є важливим фактором оптимальності психічного розвитку людини. Саморегуляція являє собою універсальний феномен, що має відношення до різних проявів активності. Він входить в структуру процесів і систем різної складності (Абульханова-Славська К.А., Гальперін П.Я., Конопкін О.А., Никифоров Г.С., Ядов В.А. та ін.). Саморегуляцію можна визначити як свідому активність індивіда, спрямовану на приведення внутрішніх резервів у відповідність з умовами зовнішнього середовища задля успішного досягнення значимої мети. Довільна саморегуляція - це процес, що забезпечує активну і доцільну поведінку і діяльність людини в процесі підготовки і участі в різних видах діяльності, подолання виникаючих труднощів, пристосування до мінливих ситуацій.

При взаємодії з навколишнім світом людина безперервно стикається з ситуацією вибору різних способів реалізації своєї активності в залежності від своїх цілей, індивідуальних особливостей і умов навколишнього його дійсності, особливостей взаємодії з ним людей. В такому випадку зняття невизначеності можливо лише засобами регуляції, а в разі психічної регуляції - засобами саморегуляції в тому сенсі, що людина сама досліджує ситуацію, програмує свою активність і контролює і коригує результати (Конопкін О.А., 1980 Ломов Б.Ф. , Сурков Е.Н., 1980 Степанський В.І., 1981). Формування єдиної для безлічі різних діяльностей системи саморегуляції дозволяє підготувати людини в майбутньому до зміни поведінки у схильних до трансформації ситуаціях, адаптації до постійно мінливих умов дійсності.

Процес формування усвідомлено-довільної саморегуляції - це процес становлення активного суб`єкта діяльності, поза рамками якогось певного виду діяльності. При наявності і активному вдосконаленні системи саморегуляції виникає тенденція до більш усвідомленого прояву себе, розуміння себе суб`єктом діяльності, в результаті чого зменшується конфліктність, підвищується впевненість у собі, поліпшується професійне самопочуття.

Про те, що система саморегуляції є фактором психічного здоров`я, свідчать такі її прояви, як потреба і вміння критично оцінювати і контролювати свої дії, довільно спрямовувати, перебудовувати власні дії з урахуванням можливих їх наслідків, прагнення до дотримання соціально-цінних і особистісно-значущих норм, правил, міжлюдських відносин.

Програма розвитку саморегулятивних умінь орієнтується на активізацію основних психологічних сфер особистості, як потребностно-мотиваційна сфера- характерологічні особливості: об`єктивність, акуратність, відповідальність, старанність і т.п.- емоційно-вольова сфера: емоційна стійкість, напруженість, тривожність, особливості прийняття рішення- інтелектуальна сфера- комунікативна сфера: показники комунікативних якостей, стиль міжособистісних відносин, ступінь розвитку товариськості.

Білоус О.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!