Про поняттях усвідомленої саморегуляції, суб`єкта і особистості

Настільки актуальна в даний час проблема психічної СР стала предметом дослідження в психологічному інституті РАО ще в 1960-х рр. Лабораторія психології саморегуляції була заснована в 1970 р акад. РАО О.А. Конопкін, який, розвиваючи ідеї Анохіна, Бернштейна, Ошанина і Небиліцин, заклав основи психології СР як області знання в нашій країні. У перших дослідженнях лабораторії сенсомоторное реагування розглядалося як діяльність, в якій є психологічна НГ. Її структура і функції і були основним об`єктом вивчення.

О.А. Конопкін (1980) запропонував концептуальну модель, яка б відтворювала найбільш загальні структурно-функціональні моменти будови усвідомленої СР діяльності, виділивши в її процесі наступні основні функціональні ланки: мета діяльності (в тому вигляді, в якому вона зрозуміла і прийнята суб`єктом) - суб`єктивна модель значимих для досягнення мети умов діяльності-програма діяльності-система критеріїв успішності досягнення мети-ланка оцінки (зворотної) інформації про результати діяльності-ланка корекцій.

Концептуальні уявлення про модель СР були розроблені і експериментально перевірені спочатку на сенсомоторної діяльності людини, а потім успішно застосовувалися і до аналізу регуляторних процесів у навчальній і різних видах професійної діяльності, а також в спорті вищих досягнень. Були виявлені основні загальні закономірності СР і доведено, що успішність кожного з досліджених видів діяльності забезпечується сформірован- ністю цілісної системи СР, а будь-який структурно-функціональний дефект процесу СР істотно обмежує ефективність діяльності. Іншими словами, як би не був когнітивно обдарований і компетентний чоловік, для високої ефективності діяльності необхідна наявність у нього розвиненою і досконалої системи регуляції досягнення зовнішніх (практичних) і внутрішніх (спрямованих на себе, на рішення своїх проблем саморозвитку) Цілей. Існування залежності продуктивних аспектів діяльності від досконалості і розвитку системи усвідомленої СР знайшло підтвердження майже у всіх наших дослідженнях незалежно від того, на матеріалі яких видів діяльності або активності вони проводилися.
Починаючи з 1990-х рр. проблема усвідомленої СР була поставлена і розкрита щодо довільної активності людини. Розроблена раніше модель СР діяльності була уточнена і успішно застосована до аналізу довільній активності людини, були розвинені уявлення про загальну здатності СР, виділені операціональні і змістовні аспекти усвідомленої СР і розкрита їх специфіка та взаємозв`язок (Конопкін, 1995- Моросанова, 1995).

В даний час довільна усвідомлена СР розуміється нами як системний багаторівневий процес психічної активності людини щодо висунення цілей і управління їх досягненням. При цьому термін «усвідомленість" не передбачає постійної актуальної представленості у свідомості суб`єкта всіх моментів його активності. Сенс в тому, що психічна СР принципово осознаваема людиною в міру необхідності, наприклад в разі виникнення труднощів або усвідомленого побудови нових планів і програм поведінки. І цим вищий рівень СР, пов`язаний зі специфікою психіки людини, відрізняється від СР у тварин.

Нами було виділено, описаний і системно досліджено феномен індивідуальних особливостей СР, який проявляється в тому, що люди відрізняються рівнем розвитку усвідомленої СР, по-різному планують мети своєї діяльності, моделюють значущі умови їх досягнення, застосовують відрізняються способи і алгоритми дій, мають різні критерії успішності для оцінки результатів (Моросанова, 1998).

Уже на перших етапах досліджень ми побачили, що стиль СР співвідноситься з індивідуальністю людини. Розгляд цієї проблеми вимагало не тільки розгорнутих емпіричних досліджень, а й великий теоретичної роботи. Вона була спрямована в першу чергу на вивчення уявлень про те, як співвідносяться поняття індивідуальності, особистості і суб`єкта. Ці дослідження були виконані нами в той час, коли поняття суб`єкта стало завойовувати позиції в методології і теорії російської психології. Ми шукали відповідь на питання, якою є та психологічна реальність, для позначення якої психологам необхідно спочатку філософське поняття суб`єкта. Які критерії виділення в багаторівневих і дуже різноманітних проявах індивідуальності людини не тільки особистісних, а й суб`єктних аспектів?

З нашої точки зору, найбільш широким є поняття індивідуальності, яка є і суб`єктом, і особистістю на всіх стадіях індивідуального розвитку (Моросанова, 2002).

Розглядаючи індивідуальність як суб`єкта різних видів активності, ми досліджуємо психічну СР, що є функціональним засобом суб`єкта і психологічним механізмом, що дозволяє йому мобілізувати свої особистісні та когнітивні ресурси для реалізації власної активності, для висунення та досягнення її цілей. Поняття суб`єкта підкреслює активну творче начало в людині, здатність до постановки і досягнення суб`єктно прийнятих цілей.

Існують різні форми або рівні прояву суб`єктності. Операціональні рівень може бути описаний регуляторним профілем розвитку процесів СР: планування цілей, моделювання умов, програмування, коригування активності і її результатів. Іншим рівнем є суб`єктні (або регуляторно-особистісні) риси: відповідальність, наполегливість, гнучкість, надійність і ін. Їх вираженість у людини залежить від ступеня розвитку усвідомленої СР і своєрідності способів досягнення цілей ( «як діє людина»). На відміну від суб`єктних власне особистісні структури визначають не те, як діє людина, а те, які за змістом мети він висуває, заради чого він діє і як ставиться до навколишнього світу. Саме суб`єктні риси визначають здатність людини долати суб`єктивні і об`єктивні труднощі досягнення життєвих цілей і поряд з індивідуальним регуляторним профілем є основою для формування індивідуальних стилів СР в конкретних видах діяльності.

Отже, поняття «суб`єкт» і «особистість» позначають, з нашої точки зору, різні аспекти індивідуальності людини, які, взаємодіючи, формують його внутрішній світ і прояви в поведінці. Суб`єктність проявляється в першу чергу в самодетермінації, в розвитку усвідомленої СР активності. А особистість визначає індивідуальні особливості СР в їх взаємозв`язку з темпераментом і характером, різними структурами самосвідомості і несвідомого.

В Укр. МОСК. УН-ТУ. СЕР. 14. ПСИХОЛОГІЯ. 2010. № 1

В. І. Моросанова

Індивідуальні особливості усвідомленої саморегуляції довільної активності людини

Увага, тільки СЬОГОДНІ!