Психологія індивідуальності

Б.Г. Ананьїв першим в психології спробував дати психологічну характеристику категорії індивідуальності. У психології склалося кілька

традицій розуміння індивідуальності.

Спочатку, індивідуальність розглядалася як одиничність, як неповторне поєднання різних за ступенем вираженості, але притаманних усім без

виключення особистісних рис. Однак яскраво виражена риса - це гіпертрофія, і з цієї точки зору, чим яскравіше індивідуальність, тим ближче людина до

патології. Тому таке розуміння індивідуальності - це виявлення вектора потенційних патологічних змін особистості.

Інше розуміння індивідуальності пов`язано з виділенням у індивіда властивих тільки йому особистісних рис, генетично пов`язаних з якимись

випадковими обставинами. В цьому випадку індивідуальність виступає в ролі такого собі доповнення до особистості - носія істотних властивостей і якостей

і визначається як сукупність індивідуальна і особистісних рис, що відрізняють одну людину від іншої.

Нарешті, третє розуміння індивідуальності пов`язано з роботами Б.А. Ананьєва, який бачив в ній принципово новий рівень в структурі людини.

На думку В.М. Бехтерева основа індивідуальності в гармонії частин. Індивідуальність, продовжував він, завжди являє собою певну

гармонію і володіє своєю формою і своєю відносною стійкістю системи. Отже, якщо людина - це система, що включає різні рівні

її організації - індивіда, особистості і суб`єкта діяльності, то за логікою В.М. Бехтерева, то гармонійні відносини між ними - це фундамент

індивідуальності людини як системи. У зв`язку з цим зрозуміла думка Б.Г. Ананьєва про те, що саме в індивідуальності «замикається внутрішній контур

регулювання всіх властивостей людини як індивіда, особистості і ... суб`єкта різних діяльностей ». Це, а також висловлювання Ананьєва про те, що

«Індивідуальність - це глибина особистості» підкреслює функціональний характер індивідуальності.

Кожна людина як ціле завжди є і індивід, і особистість, і суб`єкт діяльності. Однак далеко не кожен є індивідуальністю не в сенсі

індивідуальних відмінностей на кожному рівні організації, а в сенсі їх гармонійних відносин, єдності різнорівневих властивостей. Саме це єдність

становить основу для максимально повного розвитку і вираження людиною своїх здібностей, допомагає йому внести свій власний неповторний

внесок у суспільний розвиток. Індивідуальність висловлює єдність всіх рівнів організації людини. Яке психологічний зміст

індивідуальності?

Психологічний зміст індивідуальності повніше інших виражає поняття цілісності. Переконують в цьому результати теоретичного аналізу характеру

взаємодії різних рівнів в структурі людини, і її експериментальної перевірки.

Роль системоутворюючого якості (фактора) на рівні особистості, в структурі якого функціонують і природні властивості індивіда, виконує

спрямованість особистості. На рівні суб`єкта діяльності аналогічну роль виконує індивідуальний стиль діяльності.

Взаємодіючи між собою, спрямованість особистості та індивідуальний стиль діяльності забезпечують співдружність всіх рівнів, що виражається в

єдності особистісних і діяльнісних характеристик людини. Ця єдність особистості і суб`єкта діяльності знаходить своє вираження в успішній

трудової, пізнавальної і комунікативної діяльності людини, обумовлюючи неповторність його вкладу в суспільний фонд.

Ще раз повторимо думку про те, що кожна людина постає одночасно і як індивід, і як особистість, і як суб`єкт діяльності, але далеко не

всякому вдається стати індивідуальністю. Також вірно і те, що кожна людина є структурне ціле, але далеко не кожному вдається стати

цілісною особистістю, тобто домогтися гармонійної взаємодії всіх якостей, властивостей, способів діяльності.

Дійсно, мало кому вдається висловити всі свої потенційні можливості, досягти найвищих результатів в тому чи іншому виді діяльності,

зробити її максимально продуктивною і творчою. Але про тих, кому вдається зробити це, ми говоримо як про людей надзвичайно успішних і плідних.

Отже, максимальна успішність є функція двох тісно взаємопов`язаних системоутворюючих чинників - спрямованості особистості і

індивідуального стилю діяльності. Важливо при цьому вказати на характер цієї взаємодії. Провідним чинником в цій парі є спрямованість

особистості, тому що саме на основі позитивного ставлення особистості до цілей своєї діяльності шукаються, знаходяться і наводяться в доцільну систему

способи досягнення значущих для особистості цілей.

Ведене положення стилю діяльності, обумовлено тим, що стиль діяльності, взятий окремо, без високорозвиненої здібності, не може

забезпечити високоефективну діяльність. В цілому розвиток здатності можливо лише в контексті вираженої спрямованості особистості, оскільки

тільки значуща для особистості мета спонукає її до формування оптимальної системи дій, спрямованої на досягнення цієї мети.

Спираючись на сказане, можна стверджувати, що цілісність - це психологічний еквівалент індивідуальності людини-вона і є той психологічний

механізм, який обумовлює максимальний рівень досягнень людини в тій чи іншій діяльності.

Таким чином, цілісність людини - єдність системоутворюючих чинників - спрямованості особистості та індивідуального стилю діяльності,

презентірующих в структурі людини рівні індивіда, особистості і суб`єкта діяльності. Оскільки в цілісності інтегруються результати

функціонування людини на рівні особистості і суб`єкта діяльності, вона є визначальною для розуміння психологічного механізму

успішності, тобто досягнення людиною найвищих досягнень в будь-якій області людської діяльності.