Індивідуальність як об`єкт і суб`єкт пізнання

В контексті цілісного вивчення людини особливої актуальності набуває проблема пізнання індивідуальності. Розглядаючи цю проблему, слід говорити про певних ситуаціях пізнання, до яких включено суб`єкт. Дані ситуації можна виділити в залежності від того, хто виступає в ролі дослідника, а також в залежності від того, на що спрямований процес пізнання. Виділені критерії дозволяють визначити такі три ситуації пізнання. Перша ситуація пізнання пов`язана з тим, що дослідником є вчений. Індивідуальність людини виступає для нього як об`єкт пізнання. Пізнання вченого направлено на вивчення індивідуальних особливостей людини, властивостей різних ієрархічних рівнів індивідуальності, особливостей структури. Вченої відрізняє прагнення до цілісного пізнання індивідуальності, в зв`язку з цим увага приділяється вивченню індивідуальних властивостей всіх рівнів індивідуальності.

Даний підхід до вивчення індивідуальності є досить поширеним, характеризує представників Пермської психологічної школи В. С. Мерліна, Б.А.Вяткіна, а також інших дослідників, що займаються проблемами індивідуальності (Голубєва Е.А., 1993, 1995 Русалов В.М. , 1988, 1990).

Підкреслюючи специфіку даної ситуації пізнання, можна говорити про те, що для дослідника-вченого інтерес представляє індивідуальність не окремої людини, а індивідуальні особливості певної групи людей. Аналізуючи результати, отримані на великій вибірці респондентів, дослідник-науковець завжди прагне до деяких узагальнень, робить висновок про закономірності, тенденції розвитку, механізми функціонування індивідуальності.

Друга ситуація пізнання пов`язана з тим, що в ролі дослідника виступає людина, що не володіє професійним психологічним знанням. Як об`єкт пізнання для нього виступає індивідуальність іншої людини. При цьому якщо вчений дослідник прагне до цілісного опису та пізнання структури індивідуальних властивостей людини, то для наївного респондента, котрий має психологічним знанням, інтерес при вивченні індивідуальності іншої людини можуть представляти лише певні властивості окремих рівнів індивідуальності.

Третя ситуація пізнання пов`язана з тим, що для наївного суб`єкта пізнання, який не володіє професійним психологічним знанням, як об`єкт пізнання може виступати не тільки індивідуальність іншої людини, але і своя власна. Процес пізнання в цьому випадку є найбільш розгорнутим, а знання, що отримується людиною про себе, глибоко особистісним і значущим.

Характеризуючи процес пізнання, важливо говорити також про те, за допомогою чого здійснюється процес пізнання. Для вченого як засіб пізнання виступає психологічне знання. Дане знання є науковим, об`єктивним, глибоким і всебічним. Це знання про індивідуальність як об`єкт пізнання. Для наївного суб`єкта пізнання засобом пізнання також виступає знання. Це знання виявляється звичайним, обумовлено особистим досвідом суб`єкта, проте є глибоко особистісним і значущим, що дозволяє розглядати його як знання про індивідуальність як про суб`єкта пізнання.

Обговорюючи проблему пізнання індивідуальності і характеризує описані вище ситуації пізнання, важливо позначити також істотні відмінності, що відбуваються в процесуальної та результативної стороні пізнання. Аналізуючи ці сторони пізнання, слід підкреслити, що для наукового пізнання важливим в першу чергу представляється результат пізнання. Процес пізнання індивідуальності в науковому пізнанні не відіграє суттєвої ролі і є згорнутим.

Для наївного суб`єкта пізнання, який не володіє психологічним знанням, навпаки, важливим є не тільки результат, але і процес пізнання. Процес пізнання наївного суб`єкта, котрий має психологічним знанням, є більш розгорнутим і може бути описаний за допомогою того, які труднощі відчуває суб`єкт при описі себе і пізнанні індивідуальності іншої людини.

Розкриваючи феномен пізнання з точки зору його результату, слід зазначити, що для вченого результатом пізнання індивідуальності є нове об`єктивне знання про індивідуальність. Для наївного суб`єкта результатом пізнання є не тільки нове знання, а й розуміння людиною себе, вчинків іншої людини.

В цілому можна говорити про те, що дослідницька позиція визначає специфіку пізнання індивідуальності і обумовлює підхід до індивідуальності як об`єкту і суб`єкту пізнання.

Жданова С.Ю.