Актуальність вивчення навчально-пізнавального досвіду учнів

У працях педагогів-гуманістів (Я. А. Коменський, Ж. Руссо, І. Песталоцці та інших) давно підкреслювалася актуальність досвіду учнів, їх інтересу, допитливості і самостійності в навчальному процесі. Вчені (С. Г. Абрамова, А. К. Осницький) в своїх дослідженнях знову і знову звертаються до проблеми неузгодженості життєвого досвіду і наукового (навчального) знання, яке, на противагу основному закону дидактики, не завжди є джерелом саморуху, саморозвитку учня.

У роботах відомих вітчизняних психологів і педагогів проблема вирішення цього неузгодженості була предметом багатосторонніх досліджень: зміна вихідного предметно-пізнавального досвіду учнів, обумовленого його взаємодією з засвоюваними знаннями, вміннями і навичками (С. П. Баранов, Ю. М. Кулюткин, В. Е . Тамарін) - облік пізнавального досвіду учнів при цілеспрямованому керівництві формуванням наукових понять (М. А. Данилов, Б. П. Єсіпов, Е. І. Моносзон, І. Т. Огородніков). Проблемі використання і розвитку досвіду учнів присвячені дослідження вчених і за кордоном (Е. де Боно, Дж. Брунер, Е. де Корте, Х. Таба, Д. Шваб). Однак самі автори відзначають, що проблема неузгодженості буттєвого досвіду і наукового (навчального) знання залишається відкритою. Досвід, який є для того, хто навчається основою пізнання, називають по-різному, але цей досвід є відображенням досягнутого даним суспільством соціального досвіду, однак, відображенням неповним і часто неточним (А.В. Непомнящий). Такий факт пов`язаний з особливостями придбання та властивостями попереднього досвіду, що і породжує проблему неузгодженості минулого досвіду і нового знання. Але шляхом створення умов ми повинні "об`єднати його довіру своєї індивідуальності з необхідністю прийняття допомоги від оточення".

На протиріччя між сформованим образом світу у дитини, що відрізняється цілісністю і особистої отнесенностью до нього, і нав`язуванням йому точки зору з позиції наукового знання, яка особистісно чужа йому і не значима, вказує І. С. Якиманська, описуючи включеність суб`єктного досвіду учня в процес пізнання . Вона зазначає, що далеко не всі поняття, організовані в систему за всіма правилами наукової логіки, засвоюються учнями, а тільки ті, які входять до складу їх особистого досвіду пізнання і дії, а потім вже і до складу перетвореного суб`єктного досвіду. Єдність суб`єктного досвіду, особистого досвіду пізнання і дії, на наш погляд, гіпотетично є основою розвитку цілісного досвіду того, хто навчається в процесі навчально-пізнавальної діяльності.

Звертаючись до біографій відомих людей, ми зустрічаємо опис такої єдності. Наприклад, В. Ф. Ходасевич писав про Г. Державіна: "Хлопчик був обдарований і тямущий від природи. Але і саме життя змусило його бути допитливим: хочеш, не хочеш - треба було купувати пізнання, збирати їх крихтами, де тільки трапиться. Цьому заняття віддавався "денно і нощно", між уроків і вдома ". Опис досвіду пізнання Г. Державіна - дитини з певними пізнавальними здібностями, підтверджує ідею доцільності єдності суб`єктного досвіду, особистого досвіду пізнання і дії, що виходить за межі навчання.

Таким чином, так званий навчально-пізнавальний досвід - цінний продукт навчально-пізнавальної діяльності того, хто навчається, інтегруючий суб`єктний і розумовий досвід за допомогою нового значимого знання. Такий погляд на навчально-пізнавальний досвід узгоджується з висловлюванням А. Маслоу про те, що пізнавальний досвід, що формується в процесі буття, не може бути заміною рутинного скептичного, суб`єктивного і обережного наукового підходу у формуванні досвіду. Як він відзначає, було б нерозумно говорити про антагоністичному протиріччі цих двох підходів у формуванні досвіду учнів, так як ці два типи пізнання потребують один одного і доповнюють один одного, сплетені воєдино. Акцент на вивченні навчально-пізнавального досвіду учнів в такому аспекті, на наш погляд, є актуальним, так як сучасний стан досліджень досвіду учнів характеризується не тільки багатоаспектністю, а й недостатньою розробленістю "концептуальних мостів" між різними "шарами" цілісного досвіду учня як суб`єкта.

Вивчення змісту навчально-пізнавального досвіду - це можливість пізнати не тільки результат навчальної діяльності того, хто навчається, а й структурні особливості цього результату.

Кібальченко І. А.