Феномен авторської упередженості в психологічному дослідженні

Упередження категорія соціальної психології. Упередження визначаються в ній як невиправдано негативне ставлення до кого-небудь, обумовлене його приналежністю до тієї чи іншої соціальної групи. Але це лише вузький сенс даної категорії. У більш широкому сенсі упередження розглядаються як якесь попереднє, попереднє об`єктивного знання, упереджена думка, ставлення, об`єктом якого може бути не тільки людина.

Упередження пронизують всі сфери життєдіяльності людини, є поширеним феноменом, що обумовлено багато в чому закономірностями соціального пізнання. Людина за своєю природою необ`єктивний в силу того, що не володіє можливістю безпосереднього доступу до об`єктивної реальності як такої, хоча щиро прагне бути неупередженим і може бути переконаний у своїй неупередженості. Як показують деякі роботи (Аллахвердян А.Г. зі співавт., Меркулов В.Л., Янчук В.А., Brannigan A., Griggs L.A. і ін.), Сфера наукового дослідження не є винятком.

Приступаючи до вивчення того чи іншого феномена, автор дослідження має певні установками щодо нього, багато в чому визначають весь подальший хід дослідження. Уже сам вибір проблематики дослідження, обґрунтування її актуальності не випадкові і визначаються наявними у дослідника знаннями, особистим досвідом, сферою інтересів вченого і того наукового співтовариства, членом якого він є. У світлі цього уявлення про абсолютну неупередженості та об`єктивності вченого-дослідника виявляються ілюзорними. Особливо актуальною проблема зниження спотворює впливу авторської упередженості є для соціогуманітарного знання, в тому числі і психології. В даний час зростає усвідомлення обмеженості позитивістської методології в осягненні соціальної сутності людини, його соціальної активності. У психології все більш популярними стають якісні методи дослідження. В таких умовах питання "Як знизити спотворює вплив фактора упередженості в дослідженні?" виникає все частіше. Питання ставиться саме про зниження спотворює впливу упередженості дослідника, а не про її подоланні, оскільки остання обумовлена природою людини і є неминучим атрибутом його пізнавальної активності, особливо коли в якості об`єкта пізнання виступає людина.

Фактори, що зумовлюють наявність авторської упередженості, численні. До них відносять вплив на хід дослідження і побудова теорії логіки здорового глузду, унікального особистого досвіду вченого, особливостей її соціалізації, приналежність до того чи іншого наукового співтовариства, парадигмальні координати, що задають позицію вченого, закономірності соціального пізнання і т.д.

Зниження спотворює впливу авторської упередженості на результати дослідження багато в чому залежить від самого дослідника, усвідомлення ним власної упередженості, її неминучості. Але цього не достатньо. Дослідник, не усвідомлюючи того, може в силу вибірковості сприйняття, дії механізмів психологічного захисту ігнорувати факти, що демонструють цю упередженість. Усвідомлюватися ж може лише та частина продукту наукової діяльності, яка не становить загрози всій вибудуваної дослідником конструкції, але в силах лише дещо скоригувати її. Адже загроза теорії є найчастіше загроза "Я". Крім того, для зниження своєї упередженості автор може використовувати процедури, вибір яких обумовлений все тим же впливом упередженості і їх можливістю підтвердити об`єктивність вченого, адекватність його висновків. У зв`язку з цим виникає необхідність розробки шляхів і засобів зниження спотворює впливу авторської упередженості в психологічному дослідженні, конкретних процедур, що дозволяють підвищувати об`єктивність ученого.

В якості одного з таких засобів виступає критичне рефлексивне позиціонування (Янчук В.А.), що припускає циклічну ідентифікацію з альтернативними авторської позиціями, в результаті чого оцінка своєї вихідної позиції стає більш відстороненою, створюються можливості для нового погляду на цікаву для психолога проблематику, що може сприяти зниження спотворює впливу упередженості дослідника.

Мова йде не тільки про психологів-дослідників, які займаються науковою діяльністю, а й про практикуючих психологів-консуль-танто, психотерапевтів. Діяльність психолога пов`язана з розумінням сутності тих чи інших феноменів, прагненням зрозуміти людину, ті труднощі, проблеми, які привели його до психолога, а на цьому шляху неминуче виникає упередженість, часто впливає на успішність діяльності фахівця.

Смирнова Ю.С.