Перспективи досліджень брехні в рамках соціальної психології

Феномен брехні і раніше лежить в фокусі інтересів наук про людину. Одним з найбільш популярних напрямків дослідження брехні є психологічне дослідження. Дослідження брехні в рамках психології дозволяють на експериментальному матеріалі розглянути брехня в контексті людської психіки, зокрема в міжособистісному спілкуванні, в поведінці, в індивідуальній свідомості, вивчити емоційні, мотиваційні, когнітивні та інші аспекти брехні.

Найбільш поширеним визначенням брехні, використовуваним в психологічних дослідженнях, є наступне: брехня - це інформація, яку вважає помилковою сам говорить, вимовлена з наміром обдурити, ввести в оману співрозмовника.

Як бачимо, саме визначення брехні передбачає міжособистісний характер явища, наявність принаймні двох суб`єктів - брехуна і "реципієнта брехні". Здавалося б, сама логіка такого явища, як брехня, підказує аналізувати його саме в рамках соціальної психології. Однак більшість як вітчизняних, так і зарубіжних досліджень брехні знаходиться в руслі "монологічного" підходу, більш характерного для загальної психології. В рамках цього підходу вивчається окремо або сам брехун, або той, хто сприймає брехню.

В "монологічних" дослідженнях вивчаються етапи діяльності брехуна (Красніков М.А., Суспільні науки і сучасність, 1999, № 2, с. 176-185), його мотиви, емоції, поведінкові прояви (Екман П. Психологія брехні. СПб .: Питер, 2000, 272 с), ставлення до власної брехні (Знаків В.В., Питання психології, 1999, № 6, с 59-70) і ін.

З іншого боку, "монологические" дослідження вивчають сприйняття брехні сторонніми спостерігачами (Симоненко С.І. Питання психології, 1998, №3, з 78-84) і діяльність верифікаторів (lie catchers - буквально "ловці брехні").

Менш вивченим в рамках монологічного підходу залишається реципієнт брехні. Зокрема, механізми прийняття рішення про істинність тверджень співрозмовника, роль і механізми психологічного захисту в цьому процесі чекають своїх дослідників.

Однак в рамках монологічного підходу можливі і соціально-психологічні дослідження, що враховують соціальний контекст поведінки досліджуваного суб`єкта - як брехуна, так і реципієнта брехні. Подібні спроби були зроблені в дослідженнях російського вченого В.В. Знакова (Знаків В.В., Психологічний журнал, 1994, т. 15 № 6, з 51-60).

Однак вплив міжособистісної ситуації, ідентифікації з групою і статусу в ній на процеси продукування і сприйняття брехні практично не досліджено. І це є одним з перспективних напрямків соціально-психологічного дослідження брехні.

Досить багато соціально-психологічних досліджень в рамках монологічного підходу присвячено і мікроструктурним компонентів спілкування брехуна, що є своєрідними маркерами брехні. Тут більш дослідженими є невербальні компоненти, яким присвячена величезна кількість в першу чергу американських досліджень (Eckman P, Freisen W.V., Scherer K.R. etc.). Вітчизняні та зарубіжні дослідження впливу брехні на вербальні аспекти спілкування здійснюються в основному в рамках в рамках загальної психології та навіть лінгвістики (Морозова Є.І. Брехня як дискурсивне утворення: лінгвокогнітивний аспект. Харків: екографіі, 2005. - 300с.).

На жаль, у вітчизняній соціальної психології дуже мало досліджень брехні здійснюється в рамках діалогічного і групового підходу. Існують лічені дослідження, які вивчають вплив брехні на процес спілкування в діаді і його динаміку (Красніков М.А., Суспільні науки і сучасність, 1999, №2, з 176-185), практично відсутні дослідження сприйняття брехні групами, дослідження впливу брехні на динаміку внутрішньогрупових процесів.

Таким чином, дослідження брехні в рамках соціальної психології в значній мірі представляють собою лакуну, заповнити яку слід в найближчому майбутньому.

Климовська Ольга Юріївна