Проблема упереджень і стигматизації інвалідів

В даний час активно обговорюються соціальні та психологічні проблеми інвалідності. Відхилення людини від норми, що зумовила його непрацездатність, незмінно позначається на його взаєминах з оточуючими і в інших сферах життєдіяльності, стаючи джерелом упереджень. На людини навішується ярлик "неповноцінності", і він стає об`єктом стигматизації. Серед негативних наслідків упереджень для стигматизованих суб`єктів вказуються зниження самооцінки, формування негативної соціальної ідентичності, соціальна ізоляція, дискримінація, труднощі в психосоціальної адаптації, вторинна стигматизація і вторинна девіація, зниження почуття контролю над навколишнім світом, навчена безпорадність, пригніченість, депресія, зниження рівня домагань, низький рівень досягнень.

Предметом нашого дослідження стали соціальні установки по відношенню до представників тих соціальних груп, які піддаються в сучасному суспільстві стигматизації. В якості такої і постала в нашому дослідженні категорія "інваліди".

В якості методу дослідження виступив опитування в формі суб`єктивного шкалювання. В якості респондентів в дослідженні взяли участь студенти університету 2 - 4 курсів, які навчаються з природничих та гуманітарних спеціальностей (171 осіб). Отримані дані були піддані статистичній обробці з використанням процедур частотного, кореляційного і факторного аналізів. Грунтуючись на отриманих результатах, можна зробити наступні висновки.

Структури сприйняття і репрезентації стигматизованих груп, що відображають структурно-змістовні характеристики упереджень до них, включають в себе наступні вимірювання: "конвенціональна оцінка", "неблагополуччя", "відхилення", "неможливість поліпшень", "пасивність", "локалізація контролю", " оцінка потреби в допомозі "," утриманство ".

Проекція категорії "інваліди" в отримане восьмімерное простір дозволила встановити такі особливості сприйняття та оцінки її представників.

Їхнє становище характеризується як неприємне, тяжке, пов`язане з невпорядкованістю, слабкістю, психологічним та соціальним неблагополуччям. Слабкість і обділеності, беззахисність, нещасний і страждання, невпевненість в собі, розгубленість - такі характеристики викликають поблажливе ставлення, будучи логічним джерелом жалості, співчуття, відсутність готовності взаємодіяти "на рівних". Як наслідок, виключення з багатьох сфер життєдіяльності представників оцінюваних таким чином категорій, в тому числі "інвалідів", як слабких і невдах. Оцінка суб`єкта як слабкого, таким чином, може стати джерелом його стигматизації та упереджень.

Одним з вимірів, що детермінують сприйняття і оцінку стигматизованих груп, є атрибутивное, позначене нами "локалізація контролю" і представлене характеристиками, що приписують відповідальність за володіння стигмою та несприятливе становище зовнішнім або внутрішнім чинникам. Екстернальна атрибуція передбачає, що причина неблагополуччя лежить не в особистості, а в дискримінації, жорстокості сучасного світу, недосконалість суспільного устрою, і для поліпшення становища необхідна зміна суспільства, а не індивіда. Причини страждань представників соціальної категорії "інваліди" приписуються зовнішнім факторам. Слід зазначити, що сприйняття суб`єкта як жертви може за механізмом самореализующегося пророцтва зумовити його поведінку "жертви" - пасивне і неенергійним.

Таким чином, терпимість і позитивне ставлення до інвалідів супроводжується їх оцінкою як слабких, нещасних, які страждають не по своїй волі, і при цьому не прагнуть до легкого життя за чужий рахунок. Це в свою чергу викликає жалість, співчуття, бажання підтримати і допомогти. Стигматизація і упередження мають місце в тому випадку, коли таке ставлення поширюється і на ті сфери життєдіяльності людини, в яких його стигма "інвалідності" жодним чином не проявляє себе. Результатом може стати також і виключення інвалідів з багатьох сфер соціальної активності як слабких і нездатних. Це підтверджують і результати, отримані з використанням шкали соціальної дистанції. 25,2% респондентів готові прийняти представників категорії "інваліди" лише в якості жителів міста, співгромадян країни або взагалі не допускали б їх в країну. Упереджене ставлення до інвалідів може стати джерелом цілого ряду негативних ефектів. Вивчення структурних та змістовних характеристик упереджень до стигматизованою групам дозволить не тільки глибше зрозуміти природу цього явища, а й визначити пріоритетні області і напрямки роботи по дестигматизації.

Смирнова Ю.С.