Розвиток тимчасової трансспектива керівника

Актуальність проблеми дослідження пов`язана з необхідністю розробки проблеми психологічних механізмів стратегічної діяльності керівника в сучасних умовах прискорюються темпи розвитку виробництва, стиснення життєвого циклу продукту, що розвиваються технологій, зміни організаційних форм і розширюються взаємозв`язків. Для реалізації стратегічної діяльності, в результаті якої керівник проектує майбутнє за умови пропорційності внутрішніх можливостей зовнішнім вимогам, керівнику необхідно мати певну тимчасову організацію, яка визначає своєчасність активності.

Керівник як суб`єкт стратегічної діяльності в процесі її здійснення дозволяє протиріччя природних, природних швидкостей і соціально заданих тимчасових вимог, узгоджує особистісні, організаційні резерви, умови виконання діяльності, розподіляє час в умовах невизначеності, відсутності суворої детермінації настання подій, оптимізує тимчасову структуру цілісної діяльності. Досягнення переваг організації, самоздійснення її як мінливого суб`єкта в різних динамічних просторах існування, залежить від здатності керівника маневрувати в часі, нарощувати тимчасові резерви організації, потенціювати час, регулюючи його, створюючи можливості для стабільного існування організації в умовах, що змінюються, залежить від тимчасової трансспектива.

Тимчасова трансспектива керівника, що розуміється нами як змінюється і розвивається психологічну освіту, що інтегрує в свідомості і підсвідомості образи відображення динамічних особливостей психіки, переживання, усвідомлення концептів часу, мотиваційних тенденцій, ставлення до часу, розкривається в результаті закономірного синтезу як нова якісна характеристика, вдосконалює керівника як суб`єкта стратегічної діяльності.

Аналіз результатів дослідження, спрямованого на виявлення специфіки стратегічної діяльності від особливостей тимчасової трансспектива керівника, дозволив зробити наступні висновки.

Процес розвитку тимчасової трансспектива представлений рівнево. Кожен рівень характеризується інтеграційними і регулятивними закономірностями, які формують новий зміст образів і переживань часу суб`єктивно-часової реальності керівника різного ступеня складності і різного психологічного якості на усвідомлюваному і неусвідомлюваних рівнях, що відображають ставлення до часу-закономірностями практично-діяльної організації відповідно до зміни інтеграційних процесів .

Розвиток інтеграційних і регуляційних процесів визначається відношенням до часу, його цінністю як неповторного і унікального поєднання умов, ресурсів і потенційних варіантів майбутнього, несе можливості реалізації, досягнення цілей.

Організація професійної діяльності керівника відповідно до динамічними характеристиками тільки зовнішніх тимчасових вимог або внутрішньої суб`єктно-часової реальності призводить до обмеженого бачення варіантів проектного майбутнього, нездатністю змінити тимчасову позицію, несвоєчасного прийняття рішення, посилення внутрішньої напруги суб`єкта.

Зі збільшенням узгодженості зовнішніх тимчасових вимог і внутрішніх динамічних особливостей підвищується тенденція своєчасної регуляції активності, перетворення можливостей в дійсність, перетворення умов здійснення діяльності, коригування активності в плані реальної дії для досягнення суб`єктивно і організаційно прийнятних результатів.

Таким чином, інтегрування тимчасових характеристик об`єктивних тенденцій і суб`єктної динаміки в цілісне тимчасове функціональне простір стратегічної діяльності, незворотність ситуації, її унікальність і неповторність, робить істотний вплив на розвиток керівника як суб`єкта стратегічної діяльності, цілеспрямовано і оптимально використовує внутрішні можливості пропорційно зовнішнім вимогам для вирішення професійних і життєвих завдань.

Дячук А.А.