Динаміка самооцінки дитини в період кризи семи років

Дошкільними закладами приділяється багато уваги проблемі пізнавальної готовності, яка, на нашу думку, безумовно, повинна бути пов`язана з психологічною готовністю і зокрема з формуванням позитивного образу себе у дітей.

Знання психологами, вихователями механізмів, що забезпечують якісні зміни самооцінки дітей 6-7 років, поява диференційованого, рефлексивного самоставлення в період кризи семи років багато в чому обумовлює ефективну підготовку до навчання в школі, що і визначило актуальність обраної теми.

Питання онтогенезу самооцінки, її структури, функцій, можливостей спрямованого формування обговорюються в роботах Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божович, І.С. Кона, М.І. Лісіна, А.І. Липкиной Е. Еріксона, К. Роджерса та інших психологів.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що в критичній фазі кризи відбуваються як кількісне зміні самооцінки (вона стає середньою), так і якісне (вона набуває такі якості, як адекватність, диференційованість, рефлексивність, обґрунтованість.

В результаті емпіричного дослідження було визначено кризовий статус дітей підготовчої групи та виявлено особливості їх самооцінки: висота, диференційованість, обґрунтованість, рефлексивність.

Для виявлення кризового статусу дітей був використаний комплекс діагностичних процедур: "Бесіда про школу" Т. А. Нєжновою, "Графічний диктант" Д. Б. Ельконіна, методики "Дзеркало" і "Розмальовка" Венгера, Поливанової. Для виявлення особливостей самооцінки дітей була використана методика вивчення самооцінки якостей особистості Дембо-Рубінштейн в модифікації (крім якісних характеристик вона дозволяє визначити висоту самооцінки - в даному випадку від 0 до 5 балів), дані цієї методики доповнювалися експериментальної бесідою, спрямованої на виявлення рефлексивного ставлення дитини до себе (Т.Ю. Андрущенко, Г.М. Шашлова).

В експерименті брали участь діти 6-7 років (N = 14) підготовчої групи дошкільного навчального закладу комбінованого виду №45 Ворошиловського р-ону м Волгограда.

До докризової фазі були віднесені 21,4% дітей (N = 3). Двоє з докризових дітей мають високу самооцінку (5 балів) в поєднанні з низьким рівнем розвитку всіх якісних характеристик самооцінки і одна дитина докризової фази має завищену самооцінку середню (4 бали) і середній рівень сформованості якісних показників. До кризовій фазі були віднесені 57,1% дітей (N = 8). Результати діагностування показників самооцінки дітей кризової фази наступні: середню (нормальну, 3,4 бала) мають 21,4% (N = 3) дітей. Ці ж діти мають високий рівень розвитку таких якісних показників самооцінки як диференційованість і обгрунтованість, і середній рівень розвитку рефлесківності. Інші діти кризової фази (21,4%, N = 3) мають підвищений рівень (4-4,4 бала) самооцінки, а також середній рівень розвитку якісних аспектів самооцінки. Двоє з кризових дітей (14,2%) показали низький рівень розвитку всіх якісних характеристик самооцінки в поєднанні з підвищеним (4,6 бала) і високим (5 балів) рівнем висоти самооцінки. У посткризовій фазі знаходяться також 21,4% дітей (N = 3). Одна дитина показав середній (нормальний) рівень висоти самооцінки (3,4 бала) і високий рівень розвитку всіх якісних показників самооцінки. Двоє інших дітей показали завищений рівень самооцінки (4,4 і 4,6 бала) і середній рівень розвитку диференційованості і обґрунтованості самооцінки, а також високий і низький показник рефлексивності.

Отримані дані підтверджують гіпотезу, поставлену на початку дослідження: в критичній фазі розвитку самооцінка дітей 6-7 років стає більш диференційованої, обгрунтованою, рефлексивної і рівень самооцінки прагне до середнього (нормальному).

Сказане вище дає можливість припустити, що робота має наукову новизну, яка полягає в детальному виявленні особливостей самооцінки дітей проживають криза семи років і залежність розвитку цих особливостей від фази кризи.

Теоретична значимість дослідження обумовлена його внеском в розробку наукових уявлень про розвиток дитячої самооцінки в період переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку.

Практична значимість дослідження полягає в можливому використанні її результатів для оптимізації взаємодії дорослих (вихователів дитячого садка та батьків) з дитиною з метою формування нормальної самооцінки дітей.

Любимова Галина Валеріївна