Сприйняття підлітками розлучення батьків

традиційно проблема розлучення є предметом соціологічних, демографічних, психологічних досліджень. У ситуації сімейного кризи найбільше навантаження, пов`язана з відбуваються змінами в сім`ї, лягає на дітей. Однак аналіз вітчизняної психологічної літератури свідчить про те, що досліджень впливу наслідків розлучення на психіку дитини, підлітка в останні роки не проводилось. У роботах А.Бодалева, В.Століна, А.Колмакова, Л.Прокофьевой наводяться докази деструктивного впливу неповної сім`ї на особистісний ріст дитини. У світовій практиці цією проблемою займалися М.Хетерінгтон, Д.Уоллерстайн, Г.Фігдор, Е.Черлін, Р.Емері, Л.Вейтсман, П.Амато, В.Чіголі.

В останні роки в Білорусі зростає число розлучень. Згідно з даними перепису населення 1999 року, в нашій республіці налічувалося 337 028 сімей, в яких вихованням займається тільки мати, і 18 440 сімей, де вихованням займається батько. За 10 років число розлучених сімей збільшилася більш ніж в два рази. У 1996 році в Гомельській області зареєстровано 7487 розлучень, з них понад 80% - в Гомелі. На 100 укладених шлюбів припадає 74 розлучення. При цьому число спільних дітей на 1000 розлучень становить 995,9. Це говорить про те, що практично в кожній ситуації розлучення страждає дитина. В інших країнах ближнього і далекого зарубіжжя ситуація приблизно така ж.

Розпад сім`ї має психотравмуючі вплив на підлітка. Діти переживають печаль, сум`яття, гнів, тривогу, пригніченість, дратівливість. Їм характерні такі емоційні реакції на розлучення, як замішання, надія на примирення, очікування дива, відчуття непотрібності, самобичування, депресія, горе. У підлітків з неповних сімей спостерігається емоційна нестабільність і особистісна незрілість, менша сила Я, підвищена емоційна чутливість, пасивність, боязкість, нерішучість.

На базі Гомельського міського ліцею №1 нами проведено дослідження впливу розлучення на підлітка, в якому брали участь 50 школярів (15-16 років). Учням пропонувалися такі методики: анкета, дослідження самооцінки за методом Дембо-Рубінштейн, шкала оцінки реактивної та особистісної тривожності Спілберга-Ханіна, методика "незакінчених пропозицій" Леві і Сакса.

В результаті анкетування було виявлено, що 22% підлітків живуть в неповних сім`ях і / або пережили ситуацію розлучення батьків в минулому. Однак, вивчивши згодом соціальний паспорт сімей учнів, ми виявили, що насправді частка дітей розлучення значно більше. Тобто деякі підлітки приховали той факт, що виховуються в неповній сім`ї. Рівень самооцінки підлітків, які пережили ситуацію розлучення батьків, виявився набагато нижче, ніж у дітей, які виховуються в повних сім`ях (0,14 і 0,4 відповідно).

Рівень реактивної тривожності дітей, які пережили ситуацію розлучення батьків, виявився низьким (31 бал), в той час як у інших дітей він відповідає нормі (35,5 бала). Зниження рівня реактивної тривожності Спілбергера інтерпретує як можливий спосіб витіснення особистістю високої тривоги, напруги, занепокоєння.

Всі опитані нами підлітки проявили байдуже або негативне ставлення до батька. Однак підлітки, які пережили ситуацію розлучення батьків, оцінюють своє ставлення до батька більше негативно (-0,6 бала), ніж діти з повних сімей (-0,2 бала). У них вищий рівень тривожності, страхів і побоювань, ніж у інших дітей (2,8 і 1,8 балів), вони гірше ставляться до свого минулого, до свого дитинства (1,2 і 2,7). До родини в цілому у дітей після розлучення домінує байдуже або негативне ставлення (0,2 бала), в той час як у інших воно є позитивним. У підлітків з сімей, в яких розлучилися батьки, досить високий рівень почуття провини. Багато підлітків відчувають себе винними в розлученні батьків.

Отримані в дослідженні дані підтверджують нашу гіпотезу про те, що розлучення негативно позначається на психічному та соціальному розвитку підлітка, і говорять про необхідність корекційної роботи з подолання негативного програмування майбутнього.

Сакова А.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!