Причини зростання числа розлучень

Серед причин зростання числа розлучень різні автори виділяють кілька груп чинників. Економічні чинники - частота розлучень зменшується в

важкі часи і піднімається за часів економічного благополуччя.

Так, частота розлучень в США знижувалася протягом Першої світової війни, підвищилася, коли вона закінчилася, знизилася після краху Фондового ринку

1929 році і була відносно низька протягом Великої депресії і Другої світової війни.

Після закінчення війни - зростання числа розлучень (пік припадає близько 1946 роки), до 1950-х років - стабілізація і зменшення (можливо, вплив покоління,

виріс за часів Великої депресії). Політичні фактори позначаються в тому, що в «ліберальні» часи і в роки соціальних експериментів

кількість розлучень зазвичай збільшується (кінець 1960-х і 1970-і роки в США).

У більш консервативні часи число розлучень падає (як це було в США в 1980-і роки). Расові відмінності (рівень розлучень у чорношкірого населення

США в два рази вище, ніж у білих і іспаномовних, - ймовірний вплив різниці в соціально-економічному становищі). Виділяють також релігійні

відмінності (у католиків рівень розлучень нижче, ніж у протестантів) (Ароні К., 1995).

Вітчизняні психологи виділяють наступні причини розлучуваності: кардинальні зміни в шлюбно-сімейних відносинах - високий рівень жіночої

зайнятості в суспільному виробництві, 11 освітній рівень жінок, виникнення протиріч між материнськими і виробничими

функціями жінок.

Дослідження особистісних особливостей заміжніх і розлучених жінок показало, що перші більш доброзичливі і менш егоїстичні, більш залежні і

схильні до підпорядкування, менш підозрілі. У той же час їх оцінки власної агресивності і авторитарності перевищують в середньому оцінки

розлучених жінок.

Домінування молодих жінок не пов`язане (статистично) з їх задоволеністю шлюбом. Найбільш характерною формою поведінки в конфліктних

ситуаціях і для заможних, і для розлучених жінок найметься уникнення, далі йдуть співробітництво, компроміс (у розлучених жінок значимо

нижче), пристосування і суперництво (Андрєєва Т.В., Мусакина А.П., 1999).

У 1990-х роках в нашій країні посилюються руйнівні тенденції щодо сім`ї та шлюбу. Так, якщо в 1970 році на кожну 1000 чоловік було

зафіксовано 10,1 шлюбів і 3,0 розлучень, в 1980 - 10,6 шлюбів і 4,2 розлучень, то в 1990-му лише 8,9 шлюбів і 3,8 розлучення, а в 1995 році - 7,3 шлюбу і 4,5

розлучень (Сім`я в Росії, 1996). Таким чином, кількість укладених шлюбів на тисячу населення за останні тридцять років впало (майже на третину), а

число розлучень наполовину збільшилася. У 1998 році коефіцієнт розлучуваності по Російської Федерації знизився до 3,4 на тисячу жителів (Регіони

Росії, 1999).

З статистичної точки зору зіставлення числа молодят і числа розлучається некоректно, тому що це різні сукупності осіб, проте

число розлучень і нині становить понад 60% від числа укладених в тому ж році шлюбів.

У США в 1994 році в шлюб вступили 2,36 млн осіб і розлучилися 1,19 млн. Іншими словами, число расторгшіх шлюб склало приблизно половину від

вступили в шлюб в тому ж році. Однак тенденція тут зворотна російської - число розлучень на тисячу чоловік на 11% менше, ніж в 1979 і 1981 роках,

коли кількість розлучень досягло максимуму. Пік американських розлучень припадає на вікову групу 20-24-річних, з цього віку відбувається

неухильне зниження частки розлучається. В даний час більше 40% шлюбів закінчуються для одного або обох подружжя повторним шлюбом.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!