Рівень розвитку спілкування

Додаток 1

Для проведення певної педагогічної роботи з дитиною по спілкуванню необхідно визначити його рівень розвитку спілкування. Для цього потрібно:

• визначити, з яких приводів дитина найчастіше звертається до дорослого;
• виявити, чи потребує він оцінки своїх дій;
• з`ясувати, чи задає питання.

Про затримку в розвитку спілкування можуть свідчити:

• пасивне, безініціативне поведінку дитини;
• то, що дитина не задає питання;
• відсутність у нього потреби в спілкуванні;
• то, що дитина не любить слухати казки, грати самостійно і ін.

Діагностика форм спілкування дитини з дорослим.

Для виявлення форми спілкування слід використовувати різні види взаємодії в різних ситуаціях, що моделюють ту чи іншу форму спілкування.

Е. О. Смирнова пропонує:

• для моделювання ситуації ділового спілкування проводити спільні ігри;
• для внеситуативно-особистісного спілкування заводити розмову по душам.

Потрібно запитати дитину, що він хоче робити разом з вами:

• грати з іграшками (перевагу ситуації ділового спілкування з дорослим);
• читати нову книжку (прагнення до особистісного спілкування);
• просто поговорити про що-небудь.

Однак слід пам`ятати, що вибір дитиною тієї чи іншої форми спілкування не говорить про його нездатності до інших видів спілкування.

Для більш точного визначення кращою форми спілкування рекомендується провести всі 3 види взаємодії з кожною дитиною.

• Почати з ситуації ділового спілкування, тобто з спільної гри. Граючи з дитиною, звернути увагу на його здатність грати разом з дорослим:
• чи вміє він орієнтуватися на партнера;
• враховує його інтереси;
• захоплений він спільною діяльністю.
• Потім з`ясувати можливості дитини до внеситуативно контактам з дорослим. З цією метою проводиться бесіда з приводу прочитаної книжки, в якій є нові для дитини знання. Бесіда будується як обговорення прочитаного. В її ході:
• відзначається захопленість дитини бесідою;
• з`ясовується, чи задає він питання і які;
• звертається увага на те, розповідає він про свої знаннях;
• визначається, як довго дитина може розмовляти з дорослим, не змінюючи тему розмови.

Якщо дитина прагне закінчити цей серйозна розмова і зайнятися більш цікавою грою, то він ще не володіє навичками спілкування з дорослим, його пізнавальні інтереси ще не розвинені.

• Для з`ясування готовності дитини до внеситуативно-особистісному спілкуванню треба почати розмову про його стосунки з друзями, з тим щоб дізнатися:
• хто з однолітків йому більше подобається і чому;
• з ким він найчастіше свариться;
• з ким хотів би дружити.

Можна визначити, чи є у нього улюблені казки, хто з їхніх героїв володіє будь-якими позитивними (негативними) якостями, запитати про його ставлення до тих чи інших людям, про їхні якості і вчинках.

Важливо, щоб дорослий не тільки питав, але і сам висловлював своє ставлення до персонажів, розповідав про себе, про інших людей.

Теми особистісного спілкування можуть бути різними, але пов`язаними з реальними подіями з життя дитини, з його інтересами, досвідом спілкування з іншими людьми. Тут дитина повинна говорити про те, що не можна побачити, помацати, наприклад про хороших і поганих якостях людини. Саме це робить мовне спілкування найскладнішим і важким для дошкільника. Така здатність дуже важлива при підготовці до школи.

При розмові на особистісні теми потрібно звернути увагу на те:

• здатний дитина слухати партнера, не перебиваючи його;
• чи може він не відволікатися на сторонні дії.

* * *

Якщо ж дитина однаково активний у всіх ситуаціях і з задоволенням приймає всі форми взаємодії, то він опанував усіма доступними для дошкільника формами спілкування. Зіставляючи поведінка дитини в різних ситуаціях, потрібно мати на увазі наступні показники.

• Вибір ситуації спілкування.
• Активність дитини в різних ситуаціях:
• його балакучість;
• здатність проявляти ініціативу;
• розвивати тему спілкування.
• Чутливість до слів і дій партнера, здатність чути висловлювання іншого і адекватно відповідати на них.
• Загальний інтерес і настрій дитини:
• його зосередженість на темі спілкування;
• розкутість;
• емоційна комфортність.
• Час, протягом якого дитина може (хоче) спілкуватися.

Ці показники можна оцінювати за п`ятибальною системою від 0 (повна відсутність якості) до 5 балів (сильно виражене якість).

Заняття, спрямовані на розвиток спілкування дошкільника з дорослим.

Для розвитку спілкування дитини необхідні індивідуальні заняття. Успішність занять з розвитку спілкування дитини залежить:

• від підготовленості дорослого, його умінь спілкуватися і навчати дитину (дорослий може навчити дитину тому, що він сам вміє);
• від врахування індивідуальних особливостей дитини, його знань і навичок.

При навчанні спілкуванню потрібно починати заняття з того рівня спілкування, якого дитина вже досяг, з того, що йому цікаво (що йому відомо, що у нього виходить).