Соціальне самопочуття підлітків з досвідом перебування в маргінальної середовищі

Динамічність суспільних перетворень в сучасній Росії намітила тенденцію зміни в ментальних, поведінкових і емоційних структурах внутрішнього світу людини. У зв`язку з цим інтегральним показником, що демонструє якість узагальненої емоційно-оцінної реакції на соціальні зміни, є феномен соціального самопочуття особистості. Ефекти соціальних трансформацій найбільш агресивно представлені в спектрі соціального самопочуття підлітків, травмованих досвідом перебування в маргінальної середовищі. Дана проблема знайшла відображення в рамках науково-дослідного проекту "Взаємозв`язок розвитку здатності до антиципації і динаміки соціального самопочуття підлітків групи ризику", що здійснюється за фінансової підтримки РГНФ (проект № 08-06-00364а).

Концепція комплексного людинознавства Б.Г. Ананьєва дозволяє аналізувати ступінь зрілості динамічних процесів особистості, характер змін психофізіологічних функцій і їх взаємозв`язок. Принцип соціально-історичної обумовленості психологічних проявів суб`єкта життєдіяльності сприяє вивченню соціального самопочуття в контексті впливу конкретних соціально-економічних і культурних чинників, які відображають специфіку середовища проживання підлітків. Так, А.А. Русалінова, розглядаючи соціальне самопочуття як композиційну характеристику особистості, підкреслює обумовленість даного феномена соціальними факторами. Маргінальна середу перебування травмує підлітка асоціальною досвідом, спотворює сприйняття реальності і тим самим модальність його соціального самопочуття набуває мінорні контури. Занурюючись в цю середу, підліток знаходиться в психологічному балансуванні між двома соціальними світами (нормативним і маргінальних), один з яких, як правило, домінує над іншим, комбінуючи новий ціннісний конструкт світосприйняття (Е .Стоунквіст, Р. Мертон, Т. Шибутані).

Р. Парк, виділив психологічні характеристики, які проявляються у внутрішньому світі особистості, що знаходиться в маргінальної середовищі. Особливу увагу Р.Парк приділяв аналізу дезорганізовані (tm), непристосованості, тривожності, внутрішньої напруженості, розчарованості, відчаю особистості. Дані характеристики рельєфно представлені в конструкт соціального самопочуття підлітків групи ризику.

Розвиваючи ідеї Р. Парка, дослідники Л.А. Бєляєв, М. І. Елютіна, Л. С. Яковлєв відзначали, що соціальне самопочуття проявляється в суб`єктивних мотивах поведінки, які опосередковані віком, статтю та характером умов життєдіяльності суб`єкта.

У процесі дорослішання особистість вибудовує атрактивну ціннісну модель взаємодій. У зв`язку з цим кожен індивід схильний дивитися на світ саме через призму власного досвіду в тій, конкретної, системі мікрокультури, в якій він ріс, розвивався як особистість.

Якість дитячо-батьківських відносин, соціально-психологічний статус сім`ї, де проживає підліток, визначає той особливий фон зіткнень, який формує ціннісний конструкт успішного / квазіуспешного майбутнього і визначає модальність соціально-психологічного стану особистості. Ця теза підтверджують дослідження А.А. Русалінова про сутність структурних компонентів соціального самопочуття суб`єктів соціально-психологічних взаємодій. Вона в структурі соціального самопочуття виділяє два компоненти психіки - когнітивний (знання, оцінки соціальної ситуації і свого місця в ній) і емоційний (переживання і почуття людини, пов`язані з його взаємодією з соціальною дійсністю). Н.Є. Симонович, В. А. Кольцова, Ю.Н. Олійник обгрунтували необхідність виділення і третього компонента - поведінкового, що відображає єдність розвитку свідомості і діяльності, що дозволяє більш детально відстежити модальність і динаміку соціального самопочуття особистості.

Таким чином, соціальне самопочуття підлітків, що мають в анамнезі досвід перебування в маргінальної середовищі, відображає особливий ціннісний конструкт вибірково оціночних уявлень про навколишній світ і своє місце в системі суб`єкт-суб`єктних соціальних інтеракцій.

Карина О.В., Кисельова М.А., Малюченко Г.Н.