Дозвіл вікових протиріч в грі підлітків

дослідження підліткової гри актуально, оскільки такого роду самовільні форми поведінки підлітків, які ми відносимо до ігрових, а) численні, б) не мають своєї атрибуції в вітчизняних психологічних концепціях. За літературі ми маємо дані про гру дошкільнят і навіть молодших школярів. Грі в цих віках присвячена велика кількість досліджень. Глибоких досліджень ігри в підлітковому віці не існує.

Результати проведеного нами дослідження, предметом якого були ігрові характеристики підліткового поведінки, показали, що ігрові форми в цей період не тільки активно експлуатуються, а й відіграють важливу роль в психічному розвитку підлітків.

В силу того, що в цей період відбуваються бурхливі зміни (як у фізичному, так і в психологічному плані), що впливають на весь наступний розвиток дитини, підліток втрачає чітке відчуття "хто він?". Тому всі його поведінку в цей період, всі його дії спрямовані на відкриття себе, побудова себе. Для нього стає важливим виявлення простору власних можливостей, значень і смислів. Підліток, перш за все, орієнтований на пробу себе в різних сферах: інтелектуальної, соціальної, особистісної, міжособистісної. Підліток своєю поведінкою весь час відповідає на два питання "хто я?" і "чи можу я це зробити, чи вистачить у мене сил?".

Аналізуючи психологічну літературу, ми прийшли до висновку, що фактично всі автори, які так чи інакше стосувалися в своїх дослідженнях підліткового віку (напр., Давидов ст, Ельконін Д.Б., Поліванова к.н. і т.д. ), говорять про пробують дії підлітка як про центральний, що обумовлює всі його поведінку. А проба характеризується такими рисами:

1. Проба повинна багаторазово повторюватися, для цього результативність дії повинна бути згорнута, щоб мати повторення.

2. Умови випробування повинні бути "безпечні". Проба можлива за умови, що її здійснення не зруйнує всієї ситуації діяння, не призведе до неможливості діяння взагалі.

Докладаючи вищеописані характеристики проби до підліткового поведінки, можна виділити специфічність саме підліткової проби, що полягає в наступному:

* Предметом підліткової проби виступає сам підліток. Він пробує себе з тим, щоб відповісти на питання "хто я?", "Що я можу?". Іншими словами, підліток за допомогою проби набуває ресурс для самопочуття;

* Суттю пробує дії є саме вивчення предмета, а не досягнення результату, дитина, здійснюючи проби дію, з одного боку, набуває досвід діяння, який виражається в ефектах самопочуття, а з іншого боку, так як проба виявилася цілком припускає кардинальної зміни ситуації, дитина захищає себе від можливих помилок;

* Пробуючи, підліток отримує негайні ефекти самопочуття, не вдаючись до розгорнутих видам діяльності.

Повертаючись до вище сказаного, можна стверджувати, що проба це центральний (стрижневий) механізм власне підліткового поведінки. А найбільш адекватною формою такої поведінки, за нашою гіпотезою, є гра, яку від початку і до кінця організовує (тобто ініціює і розвиває) сам підліток. Саме гра в зв`язку з керованою уявною ситуацією і ігровий відповідальністю дозволяє дитині експериментувати з власним дією, надає йому можливість проби. Крім того, обговорюючи гру як конфліктний механізм, ми вважаємо, що вона має певні характеристики, що дозволяють вирішувати базове протиріччя віку, дозволяє підлітку відчути своє "можу". Звичайно ж, не будь-яка гра дозволяє конфлікт. Дитина може "вибирати" необхідну йому гру. При цьому ми вважаємо, що сюжет гри дитина вибирає залежно від актуального для нього конфлікту.

Таким чином, вирішення конфліктів в грі відбувається саме за рахунок дозволу тієї продуктивності, яка в реальному житті, при реальних умовах неможлива.

Горячева М.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!