Формування стратегій поведінки у дітей з залежних сімей

Психологи давно прийшли до висновку, що впливу, яким піддається психіка людини в дитячому та підлітковому віці, є визначальними для розвитку особистості. Особистість людини формується в процесі взаємодії з іншими людьми, як з мікросоціумом, так і з суспільством в цілому. Очевидно, що в періоди дитинства і підліткового віку головну роль в соціалізації індивіда грає його сім`я. Аналізуючи її вплив, слід зважати на хронологічний аспект, а отже, ми не можемо розглядати проблеми підліткового віку, не вивчивши попередньо умови, в яких підліток знаходився на більш ранніх етапах.

Відомо, що на людину впливають навіть обставини його пренатального розвитку, емоційне ставлення майбутньої матері до своєї дитини, атмосфера в сім`ї в період вагітності та ін. В період раннього дитинства досвід спілкування (емоційного в першу чергу) зі значимими дорослими також закладається в особистості і поведінці дитини. Якщо взаємодія на цьому і на кожному з наступних етапів дорослішання відбувається на основі розумної любові, ми отримаємо "на виході" гармонійну, повноцінну особистість.

У літературі описано чимало варіантів відхилень від норми батьківських впливів. Відомі такі стилі неправильного виховання, як гипопротекция, гиперпротекция (домінуюча або потурають), емоційне відкидання, підвищена моральна відповідальність. Відомі наслідки, які надає кожен з цих варіантів на подальший розвиток особистості. Сім`ї, в яких існують відхилення від умовної норми і які надають патогенний вплив на розвиток дитини, називають дисфункціональними. До них відносять сім`ї, в яких батьки страждають психічними розладами, алкоголізмом, наркоманією, ведуть аморальний спосіб життя.

Ми хотіли б глибше висвітлити проблеми алкогольних сімей, тобто таких, де один з батьків (або обоє батьків) зловживають алкоголем. Маючи спільні риси з іншими неблагополучними сім`ями, залежна сім`я має ще й багатьма специфічними характеристиками, такими, як: 1) розмитість і нечіткість кордонів "духовної території" кожного члена-2) життя залежною сім`ї побудована на запереченні, яке часто носить нав`язливий характер-3 ) потреби дитини часто не задовольняються, особливо потреба в любові і вніманіі- 4) у дитини "виховується" почуття провини і низька самооценка- 5) деспотичность, жорстокість відносин, система емоційних покарань, часто насіліе- 6) за пре на вільне вираження почуттів.

Аналізуючи проблеми алкогольних сімей, багато авторів починають вводити поняття "взаємозалежності", визначаючи його як стан в рамках дійсного існування, яке в значній мірі є результатом адаптації до дисфункції (наприклад, до пагубному пристрасті). Це закріпилася реакція на стрес, яка з плином часу стає скоріше способом життя, ніж відповідним засобом виживання. Коли джерело стресу зникає, взаємозалежний людина продовжує діяти в навколишньому його середовищі так само, як якщо б загроза пригнічення продовжувала існувати.

Дослідники описують чотири різні сімейні ролі, або стратегії виживання, в алкогольній родині: "Герой сім`ї", "Козел відпущення", "Втрачений дитина" і "Талісман". Ці стратегії, обумовлені попереднім досвідом дитини, найбільш повно розкриваються до настання підліткового віку, оскільки в цьому віці можна знайти схильність до "заміни" невротичних вегетативних і моторних симптомів порушеннями поведінки. Ті ж самі психогенні чинники, які у дітей і дорослих викликають невроз (хоча і різний по картині проявів), у підлітків, в період становлення характеру, веде до відхилень у поведінці.

Оскільки тема взаємозалежності у вітчизняній психології порівняно нова, ще не існує достатньої кількості досліджень, які дозволили б зрозуміти, які саме характеристики алкогольної сім`ї впливають на формування тієї чи іншої стратегії поведінки підлітка. З нашої точки зору, необхідно враховувати такі параметри, як рівень батьківського контролю, емоційної підтримки, самостійності дитини і директивної або ліберальної позиції батьків по відношенню до дитини. Однак тільки зовнішні фактори не можуть повністю обумовлювати особливості поведінки і особистості дитини. Очевидно, необхідно враховувати ще й внутрішні чинники, такі, як темперамент, перенесені хвороби, характерологічні особливості (акцентуації). Тільки з огляду на всі названі фактори в їх взаємодії, ми можемо отримати уявлення про причини формування фіксуються стратегій поведінки. Саме цьому питанню ми присвячуємо своє практичне дослідження. Якщо подібна закономірність буде простежено, це дозволить виводити не корекцію, а попередження небажаних особливостей в поведінці підлітків.

Ясакова Д.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!