Формування ставлення до дитини в пренатальний і ранній постнатальний періоди

Формування ставлення до дитини починається задовго до його народження і має витоки в особистісні особливості батьків, їхні взаємини, соціально - психологічному статусі сім`ї в цілому. Тому психічне розвиток дитини в пренатальний і ранній постнатальний періоди навряд чи можливо розглядати без урахування його соціального оточення, особливо, ставлення до дитини з боку матері. Дослідники в залежності від своїх наукових орієнтацій виділяють різні види взаємозв`язку між дитиною і середовищем (див. Наприклад, Бертін А., 1990), але найбільш лаконічно з цього приводу сказав А. Перьер: "Среда дитини - його мати". Дослідження пренатального та раннього постнатального періоду розвитку також актуально і в зв`язку з тим, що в цей період сплітаються найрізноманітніші детермінанти, що визначають в подальшому розвиток психіки людини і його особистості.

У проведеному нами дослідженні були зіставлені особистісні особливості батьків, їхнє ставлення до дитини до і після народження, стиль його виховання, психологічні особливості самої дитини, а також соціально - психологічний статус сім`ї і деякі особливості перебігу вагітності. У дослідженні взяло участь 50 сімей, що розрізняються за місцем проживання, віком, соціальним станом, кількістю дітей і т.д. В результаті методом факторного аналізу було виділено 2 основних групи сімей в залежності від ставлення до дитини. Таке розмежування в значній мірі умовно, всю палітру людських відносин навряд чи можливо розділити на чорне і біле. Але ця екстраполяція дозволила виявити основні тенденції та закономірності у формуванні ставлення до дитини. Тим більше, що у вітчизняній літературі з цих питань вкрай мало публікацій.

Критерієм поділу служила ступінь усвідомленості підходу до народження дитини. Тому групи носять умовні назви "бажаних" і "небажаних" дітей. Для першої групи сімей характерна більш висока соціально - психологічна зрілість подружжя, реалізованість практично всіх функцій сім`ї, глибока бажаність дитини. Була проведена медична підготовка до вагітності, у міру своїх знань батьки практикували пренатальне виховання. Надалі виховний підхід до дитини характеризується розвиненістю батьківських почуттів, перехідних часом в гиперопеку. Діти соціально більш адаптовані, мають значимо вищий рівень психічного розвитку.

Для сімей (або пар) другої групи характерна деструктивність відносин. Майже половина дівчат з цієї групи завагітніли від випадкового партнера, з якими не планували стабільних відносин. Вагітність супроводжувалася значно більшою кількістю ускладнень. У ставленні до дитини - нерозвиненість батьківських почуттів, потурання, проекція небажаних якостей. Відмінні психологічні особливості дітей - низька соціальна адаптивність, низький рівень психічного розвитку, а також нервозність.

Проведене дослідження показало, що проблема перш за все, в особистості людини, системі його відносин. Таким чином, психопрофилактическую роботу потрібно починати задовго до вагітності і орієнтувати її на систему відносин, ціннісних орієнтацій жінки. Значним засобом психопрофілактики тут може бути психологічна підготовка до вагітності і пренатальне виховання.

Патраков Е.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!