Батьківсько-дитячий конфлікт в асоціальній поведінці підлітків

Сім`я - один з елементів мікросередовища, в якій формується особистість. Особливості сімейних відносин, зокрема, батьківсько-дитячих, впливають на успішність соціалізації особистості, оскільки зумовлюють і визначають способи засвоєння суб`єктом нових соціальних ролей поза сім`єю. Батьківсько-дитячі відносини (РДО) розуміються як система різноманітних почуттів батьків і дітей по відношенню один до одного, особливостей сприйняття, розуміння характеру і вчинків один одного (А.С. Співаковська, В. Сатир). Одним з варіантів порушення функціонування системи РДО є конфлікт як крайня форма загострення протиріч між очікуваннями, уявленнями, характеристиками батьківської і дитячої складової системи. Причини батьківсько - дитячих конфліктів (РДК) по-різному розглядаються з точки зору різних напрямків в психології. Аналіз літератури показав, що:

1. Найважливішими проявами батьківського відносини є ніжність, турбота, чутливість до потреб дитини, надійність, забезпечення безпеки, передбачуваність, послідовно-ність (Д. Боулбі, М. Ейнсворт). Ці відносини включають в себе дві протилежні тенденції. Одна з них - прагнення до пізнання, до ризику, хвилюючим ситуацій, інша - прагнення до захисту і безпеки. Перша спонукає дитину до відокремлення від батьків і прагненню до зовнішнього світу, в той час як інша повертає його назад. Невміння батьків адекватно заохочувати ці тенденції призводить до конфліктів в сім`ї. Проведений нами аналіз літератури показав, що значне переважання в сім`ї однієї тенденції над іншою може виступати причиною РДК і як наслідок - причиною девіантної поведінки. У першому випадку відбувається емоційне відкидання дитини, у другому випадку, навпаки, батьки стежать за кожним кроком дитини, беруть на себе відповідальність за всю його життя.

2. Відносини батьків з підлітками неминуче змінюються. Протягом всього дитинства у дитини складається ідеалізований, майже чарівний, образ батьків. Але реальні батьки повністю відповідати цьому образу не можуть. У підлітковому віці це протиріччя породжує у дитини гострі переживання. Завдання підліткового віку - подолання уявлень про ідеальні батьках, що проходить нелегко і часто супроводжується кризою. Це викликає у підлітка відчуття спустошення, хворобливого відчуження, що провокує його на конфліктну поведінку з батьками.

3. Важливе значення в батьківсько-дитячому спілкуванні в цей період відіграє відповідність вербального (мовного) і невербального (чуттєвого) прояви відносин. Якщо в сім`ї складається прихований підтекст у поведінці та взаєминах - недомовленість, нещирість, коли говориться одне, а мається на увазі зовсім інше, "затуманений" сенс повідомлень ускладнює орієнтування дитини в сімейній ситуації. Це викликає тривогу, відчуття невизначеності. Подібна ситуація стає хронічною, веде до невротичних розвитку особистості дитини, виступає додатковим джерелом конфліктності і відхилень в його поведінці.

Як ми бачимо, в ряді випадків сім`я може бути для підлітка джерелом психотравмуючих переживань, коли він сприймає життя в родині в цілому як конфліктну, насичену негативними переживаннями, позбавлену теплоти і взаєморозуміння. Перераховані явища можуть бути підгрунтям для подальших порушень, таких, як ухилення від навчання та праці, втечі з дому, зловживання спиртними напоями та іншими дурманними засобами, схильність до раннього статевого життя і порушення сексуальної поведінки, прояви агресії і аутоагресії. В основі нашої позиції лежить переконання в тому, що поведінка, що відхиляється у підлітка є формою реагування на РДК в системі РДО. Незважаючи на те, що проблема РДК не є новою для сімейного та вікової психології, разом з тим вона виявляється недостатньо розробленою.

Таким чином, ми вважаємо, що соціально-психологічна модель конфліктів не може бути використана безпосередньо для аналізу РДК. Це пов`язано зі специфікою РДК: відносини між батьками і дітьми носять споріднений, спочатку залежний характер. У зв`язку з цим такі варіанти вирішення конфлікту, як розрив відносин, є не просто неефективним способом вирішення конфліктної ситуації, але надзвичайно психо-травмуючим. Розрив таких відносин носить деструктивний характер і не створює умов для особистісного зростання його учасників. На наш погляд, саме специфіка РДК і робить їх головною причиною девіантної поведінки підлітків.

Ушмудіна О.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!