Застосування методів вивчення ціннісних орієнтацій

Очевидно, що при вивченні ціннісних орієнтацій до різних категорій респондентів необхідно застосовувати різні, відповідні цілям і завданням дослідження, методи. Так, якщо ціннісні орієнтації необхідно виміряти або визначити їх стійкість, то використовуються, як правило, методи кумулятивного шкалювання Л.Гуттмана, рівних інтервалів Л.Терстоуна, соціальної дистанції Е.Богардуса відносно всього оцінки Р.Лайкерта.

При фіксації, визначенні системи ціннісних орієнтацій групи соціальних суб`єктів застосовують такі методи: тест ціннісних уподобань Олпорта Вернона Линдзи, методику Рокича, якій визначаються термінальні і інструментальні цінності, біографічний метод, що дозволяє описати типову структуру життєвого шляху і особливості систем цінностей цілих поколінь, аксіобіографіческій метод, визначає життєві цінності соціальних груп на великих відрізках біографії, метод проективних ситуацій, що використовується при визначено ії можливого соціального поведінки групи суб`єктів, а також метод анкетного опитування.

Останній метод найменш трудомісткий для проведення масового соціологічного дослідження та дає можливість фіксувати одночасно всі три компоненти кожної ціннісної орієнтації, а також зібрати велику і різноманітну інформацію про систему ціннісних орієнтацій, що цікавить групи соціальних суб`єктів.

Таким чином, переваги методу анкетування полягають в тому, що: по-перше, він відповідає вимогам емпіричної фіксації ціннісних оріентацій- по-друге, в ньому витримується внутрішня узгодженість підсистем ціннісних оріентацій- по-третє, він дає можливість бачення загальної картини ціннісного поля, а також дозволяє відчути контекстні характеристики ценностей- по-четверте, даний метод можна застосовувати для вивчення ціннісних орієнтацій в масових соціологічних дослідженнях на великих вибірках.

У дослідженні системи ціннісних орієнтацій може не вистачити використання тільки одного з описаних вище методів. Поряд з цими використовують і інші методи: вільних асоціацій, незакінчених пропозицій, розгорнутих портретів.

Таким чином, опис і обгрунтування методів дослідження ціннісних орієнтацій призводить до виділення серед них двох груп вимірювання та фіксації. Однак такий поділ є досить умовним, так як ряд методів другої групи містить в собі процедури першої групи, наприклад, метод Рокича, проективних ситуацій, в яких вимірюється стійкість обраних переваг.

Проблему вибору методів в дослідженні діспозіціонних утворень, зокрема ціннісних орієнтацій, спробував вирішити В.А.Ядов, результатом дослідження на основі використання комплексу методик стало прогнозування та регулювання соціальної поведінки групи інженерів ленінградських проектних бюро. Частина методів заміряла стійкість системи ціннісних орієнтацій обстежуваних. Всього було застосовано 17 методик, але саме 5 з них відповідають вимогам емпіричної фіксації ціннісних орієнтацій: адаптований варіант методики Рокича (адаптація виконана А.Гоштатусом, О.Семеновим, В.Ядовим), базове інтерв`ю (автор В.Ядов), метод проективних ситуацій (автори Г.Саганенко, В.Ядов), метод семантичного диференціала (розроблений В. Смирнова).

При дослідженні системи ціннісних орієнтацій можна застосовувати або: 1) комплекс взаємопов`язаних методів, коли кожен метод фіксує певний компонент структурних підсистем ціннісних орієнтацій, або 2) тільки один метод, але той, який дасть можливість зафіксувати відразу всі три компоненти, наприклад, аксіобіографіческій метод або метод анкетного опитування. Специфіка фіксації ціннісних орієнтацій полягає в наступному:

* Необхідність узгодженості всіх трьох структурних підсистем, когнітивні, емотивні та поведінкові аспекти в рамках однієї ціннісної орієнтації тісно корелюють в разі, коли для вимірювання, фіксації всіх трьох компонентів використовуються аналогічні процедури. Істотно менша зв`язок виявляється, якщо компоненти вимірюються, фіксуються різними процедурами;

* Питання співвідношення ціннісних орієнтацій і поведінки, які розглядаються в рамках відповідності реального і усвідомлюваного реального і повідомляється іншим людям. Неузгодженість, викликане розбіжністю між ціннісними орієнтаціями, зафіксованими в дослідженні, і тими, які реально керують поведінкою, веде до систематичних помилок.

Помилок і неузгодженостей можна уникнути в тому випадку, коли диспозиционно-поведінкові зв`язку стануть більш тісними. Щоб цього домогтися, реальні вчинки випробовуваних повинні передувати в часі їх висловлювань про своє ставлення до цих вчинків.

Динін П.І.