Взаємозв`язок рівня свідомості життя і вектора ціннісних орієнтацій

Виникнення екзистенціальних питань, таких, як питання про сенс життя, є однією зі специфічних, відмінних рис людини. Найбільш повно проблема сенсу життя представлена в працях В. Франкла. Основна тенденція, на яку він звертав увагу,? це наявність в сучасному йому суспільстві стану екзистенціального вакууму, відчуття безглуздості життя. Ця проблема, як нам здається, актуальна і в наші дні. Тому один із феноменів, який привернув нашу увагу, - це свідомість життя.

Сенс життя може бути представлений як психологічна структура, що складається з трьох компонентів (Леонтьєв Д.А.). Когнітивна складова сенсу життя - це ідея про унікальну мети власного життя, присутня в свідомості людини. Емоційна складова сенсу життя - відчуття осмисленості свого існування, повноти життя. Поведінкова складова - це реальна спрямованість людини на реалізацію цієї ідеї, його конкретні вчинки, за допомогою яких він здійснює власне призначення. Рівень свідомості життя залежить від ступеня вираженості всіх трьох аспектів сенсу життя.

Д.А.Леонтьев, розглядаючи різні підходи до розуміння сенсу в психології, зазначає, що наявні визначення сенсу групуються переважно навколо трьох: сенс як інтеграція особистої і соціальної дійсності, зміст як пояснення або інтерпретація життя і сенс як життєва мета або завдання.

В рамках кожного з розумінь сенсу значна увага приділяється розгляду цінностей. Поняттю "цінність" може надаватися кілька значень: а) цінність - як громадський ідеал б) цінності, які постають в об`єктивувати формі у вигляді творів матеріальної і духовної культури або людських поступков- в) соціальні цінності, які, переломлюючи через призму індивідуальної життєдіяльності, входять в психологічну структуру особистості у формі особистісних цінностей.

М.С.Яніцкім (1999) поведено емпіричне дослідження ціннісних орієнтацій особистості. Завданням цього дослідження було виявлення найбільш поширених в сучасному російському суспільстві ціннісних уявлень. Для виявлення домінуючою ціннісною спрямованості М.С.Яніцкім була використана методика М.Рокича. В результаті факторного аналізу виділилося тринадцять факторів, однак найбільш значною факторной навантаженням володіли тільки три. М.С.Яніцкій позначив ці чинники як прихильність традиції, альтруїстична спрямованість і звільнення від обмежень. Він вважає, що виділені фактори вказують на можливий вибір вектора розвитку системи ціннісних орієнтацій особистості, який являє собою ступінь вираженості ціннісної спрямованості одночасно за всіма трьома факторним осях.

Метою проведеного нами в цьому році емпіричного дослідження є перевірка гіпотези про те, що рівень розвитку системи особистісних цінностей, при якому найбільш виражена альтруїстична спрямованість при досить низькою в порівнянні з нею спрямованості на прихильність традиції і звільнення від обмежень, відповідає найбільш високому рівню свідомості життя. Для людини на даному етапі найбільш значущим є те, що сприяє його подальшому духовному розвитку, а також те, що здатне принести щось корисне для інших людей. Для виявлення особливостей трьох компонентів сенсу життя і загального рівня свідомості життя нами використовується тест змістовних орієнтації і методика граничних смислів Д. А. Леонтьєва. Для виявлення індивідуальної структури ціннісних орієнтацій нами використовується методика М.Рокича. Крім того, інформація про особливості індивідуальних аспектів сенсу життя та індивідуальної структури ціннісних орієнтацій виявляється за допомогою структурованого інтерв`ю.

Отримані результати дозволять зробити висновок про те, чи можна виділити тип структури ціннісних орієнтацій, при якому рівень свідомості життя буде найвищим. У разі підтвердження нашої гіпотези, ми припускаємо надалі розробити метод практичної роботи по підвищенню рівня свідомості життя, заснований на розвитку певної структури ціннісних орієнтацій.

Лисенкова Е.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!