Семантика і структура психотерапевтичного висловлювання

У ситуації психотерапевтичного взаємодії, де мова, дискурс є основним інструментарієм в руках терапевта, ефективність психологічного взаємодії повинна базуватися на вмілому побудові тексту впливу. Встановлено, що існує особлива мова психотерапевтичного висловлювання. Розробка проблематики структури психотерапевтичного тексту має перш за все практичне значення, в першу чергу, для навчання "психотерапевтичного мови" консультантів-психологів, а також дозволяє окреслити перспективу побудови психотерапевтичного тексту з урахуванням етнічних, територіальна та інших особливостей клієнта.

Почата нами дослідження дозволило порівняти психотерапевтичний текст з публіцистичним на основі оцінювання текстів за методикою семантичного диференціала. За виділеним в ході дослідження характеристикам текстів, факторів, що визначають їх сприйняття і ефективність їх впливу, публіцистичний і психотерапевтичний тексти були охарактеризовані не тільки як абсолютно різні, але і як діаметрально протилежні за низкою виділених критеріїв, що пояснюється їх різною стилістичною спрямованістю і, що набагато важливіше, абсолютно різною ситуацією функціонування. Характерними рисами психотерапевтичного тексту виявилися інтимність, природність, емоційність, навіюваність, насиченість. Тоді як для публіцистичного тексту - це відчуженість, неупередженість, раціональність, лаконічність. Фактори, виділені в результаті статистичного аналізу емпіричних даних, в ряді випадків виявилися протилежними за своїм змістом для розглянутих текстів.

Таким чином, психотерапевтична ситуація спілкування, будучи унікальною за своєю суттю, породжує не менш унікальний продукт - психотерапевтичний текст, який при аналізі виявляється абсолютно несхожим на тексти інших стилів. Можна навіть говорити про стиль мовної поведінки в психотерапевтичної ситуації нарівні з такими, як розмовна, ділова, художній та інші.

Як найбільш важливі фактори, що впливають на ефективність психотерапевтичного впливу (тексту), в нашому дослідженні були виділені смисловий зміст тексту (інформативність) і емоційна залученість (виразність). Безумовно, клієнт приходить до психотерапевта за допомогою, і тому його увага зосереджена на змісті мовної боку комунікації. Клієнт очікує знайти в інформації, що виходить від психотерапевта, ключ до вирішення своїх проблем. Однак сама по собі інформація, емоційно ненасичена, не може впливати ефективно. Сенс і емоційність (коннотативное значення) є основними компонентами, тісно пов`язаними між собою, у взаємодії терапевта з клієнтом.

Очевидно, певний заряд, що складається з смислів, понять, концептів в контексті певного емоційного насичення, і є ядром мовної дії в психотерапевтичної ситуації.

Кондратюк Н.С.