Психологічне структурування простору міжпартійної конкуренції

Одна з найактуальніших проблем не тільки для політичної психології, але в великій мірі для російської політики - порушення в структурі комунікації між політичними організаціями, в першу чергу політичними партіями, і населенням. Фактично комунікаційні процеси активізуються тільки під час передвиборних кампаній. Ми розглядаємо цей факт як одну з найважливіших причин кризи партійних інститутів і партійної ідентичності в Росії.

Психологічне вивчення процесів міжпартійної конкуренції, електоральних процесів, що відбуваються в Росії, надзвичайно важливо не тільки з наукової точки зору. Ефективна модернізація політичних інститутів нашої країни неможлива без урахування психологічних особливостей їх сприйняття населенням, без ретельного аналізу комунікативне ного поведінки авторів політичного процесу.

При всій важливості такого завдання багато електоральні дослідження в Росії носять описовий характер. При постановці дослідницьких завдань вчені часто виходять з тези про специфічність російської політичної ситуації. Констатуючи слабкість і нестійкість партійної системи в Росії, вони відмовляються від її вивчення, тому масштабних порівняльних досліджень електорального простору, в яких задіяний потужний математико-статистичний інструментарій, на сьогоднішній день вкрай мало.

Дослідження електорального простору в Росії в основному пов`язані з вивченням поведінки виборців шляхом математико-статистичного аналізу результатів голосування. Простір міжпартійної конкуренції при цьому залишається поза увагою дослідників. Існує думка, що причини сучасного стану російської партійної системи лежать за межами процесів міжпартійної конкуренції (Гельман В.Я., 2007). Роль еліт у структуруванні політичного простору в Росії дійсно досить велика. Однак абсолютизація цього фактора - надмірно спрощений погляд на російські політичні реалії.

Криза в вивченні політичних партій обумовлений, на наш погляд, не тільки "нестандартністю" російської партійної системи і власне партійних структур, а й обмеженим репертуаром дослідницьких методів. Дійсно, традиційні політологічні ізмеренія- "консерватизм - лібералізм", ліво-права шкала - вже не справляються із завданням структурування політичного простору. Процеси міжпартійної конкуренції не тільки в транзитних державах, але і в Західній Європі все складніше описати за допомогою цих категорій. Ідеологічно, позиційно партії стають все ближче один до одного і ближче до політичного центру (Юр`єв А.І., 1997). Просторові моделі російського електорального простору, що спираються на класичні політологічні теорії (Dawns, 1957, Hinich, 1978, MacDonald, 1991), здатні лише зафіксувати цю тенденцію.

Звісно ж, що подолання методологічних труднощів можливо шляхом психологічного структурування електорального простору.

Найбільш ефективним підходом для досягнення цієї мети ми вважаємо комунікативний підхід. Суть електоральних процесів полягає в комунікативній взаємодії їх учасників - політичних партій і виборців. Кінцевою метою електоральної діяльності політичних об`єднань може бути не тільки перемога на виборах, а й просте участь в них або відносне зниження підтримки противників в інтересах своїх більш потужних союзників (Соловйов А.І., 2000). Але в будь-якому випадку критерієм успішності цієї діяльності є наявність комунікації з виборцями. Саме в результаті комунікативної активності партій формуються більш-менш стійкі спільності виборців, складові електоральний ресурс тієї чи іншої партії.

Для психологічного структурування простору міжпартійної конкуренції ми пропонуємо використовувати поняття "комунікативна стратегія". Під комунікативною стратегією розуміється застосовуваний комунікатором спектр прийомів організації інформації, орієнтованих на зміну політичних поглядів і політичної поведінки адресатів. Програми партій, публічні виступи їхніх лідерів трактуються в даному контексті як комунікативні дії. Психологічний аналіз цих текстів дозволить охарактеризувати комунікативні стратегії партій як авторів політичного процесу, виявити політико психологічні виміри, релевантні для опису простору міжпартійної конкуренції та, як результат, виявити його психологічну структуру.

Никифорова Л.Ю.