Профідентічность в світлі проблем педагогічної практики

Професійна ідентичність - це стратегічний ресурс соціокультурного зростання фахівця. А педагогічна психологія виступає фундаментальною підставою нової освітньої парадигми, і саме вона зумовила радикальне перетворення традиційної дидактики, переорієнтувавши її в екзистенційно-гуманістичний русло. Сьогодні навчання розглядається не як передача і засвоєння ЗУНов, а як багатовимірний процес управління і самоврядування психічними процесами, що передбачає наявність інтегрованої рольової позиції. Актуалізується завдання дослідження умов і закономірностей трансформації ідентичності професійної групи психологів в системі післядипломної освіти.

Професійна ідентичність як процес зачіпає рівні самовизначення, самоактуалізації і самореалізації фахівця, включаючи продуктивну ідентифікацію в контекстах Я-Сам, Я-Ми, Я-Справа (професія) та іншими. І орієнтована вона на досягнення самоефективності особистості в професійному плані.

Результати нашого дослідження показують, що самоактуалізація, як потреба і здатність, у даній категорії фахівців неблагополучна (досліджено 150 чол.): За всіма шкалами (САТ) відзначаються досить низькі показники рівня самоактуалізації і одночасно низький рівень прикордонних психічних розладів, який змінюється від 3 до 47%, що говорить про масовість цього явища. Піки профілю психічної напруженості припали на фактори гнучкості поведінки і прийняття агресії (їх вираженість на рівні 47 і 43%). Достовірність цих показників підтверджується результатами анкетування: кожен другий був би не проти змінити трудове оточення (41%), кожен третій - адміністрацію (34%) - а також результатами тестування по "ЛД", де 38% випробовуваних вказали на свою дратівливість і 22% - на низький рівень незворушності.

Статистичний аналіз дозволяє емпірично обгрунтувати гіпотезу про одночасну цілісності і суперечливості самоактуалізації особистості. Суперечливість знаходить вираз у показниках взаємозв`язку, які свідчать і про системний характер самоактуалізації і її оформленні у вигляді гештальта. Так, між усіма представленими в САТ факторами самоактуалізації існують статистично значущі взаємозв`язки: фактор підтримки має кореляцію з факторами гнучкості, сензитивності, синергії, прийняття агресії, контактності, самоповаги і самоприйняття (по двох останніх р = 0,64 і р = 0,65 при рmax = 0,82). Великими можливостями також мають наступні шкали-фактори: контактність пов`язана з вісьмома факторамі- самоповагу і самоприйняття мають сім тісних зв`язків.

Ми вважаємо, що таку ж інтегровану цілісність утворюють соціальна, особистісна і професійна ідентичності. При цьому зміна кожної приводить в рух всю систему.

Зубелевіч Л.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!