Самоактуалізація як механізм формування стилю життя особистості

В даний час відбувається інтеграція психологічного знання про людину. У зв`язку з цим видається актуальним розгляд явищ соціально-психологічного порядку в контексті гуманістичного підходу в психології. Дане завдання вирішувалася нами на матеріалі аналізу механізму взаємозв`язку процесів самоактуалізації та формування стилю життя. Обидва поняття є точки зору на саморегуляцію соціальної поведінки відповідно до гуманістичної психотерапії і в соціальній психології.

Поняття самоактуалізації, запропоноване нейропсихологом К.Гольдштейном, розроблялося в гуманістичної психології А. Маслоу, К.Роджерсом, Е.Шостромом. Узагальнивши погляди цих авторів, ми сформулювали визначення цього поняття.

самоактуалізація - це процес актуалізації людиною власного потенціалу та використання їх як засобів реалізації сенсу життя. Актуалізація потенціалів розглядається як усвідомлення і прийняття власних можливостей і психічних змістів. В процесі самоактуалізації особистості відбувається ряд змін в системі її саморегуляції, що впливають на формування стилю життя особистості: формується специфічна система ціннісних оріентацій- зростає цілісність психологічної тимчасової перспективи-росте конструктивність взаємодії особистості з соціальним оточенням (обмежена, однак, ціннісними протиріччями).

Дотримуючись напряму, що розглядає стиль життя через призму особистісних диспозицій [А. Адлер, 1927- Г.Олпорт, 1937, Ройс Дж.Р., Поуелл А.Д., 1983], а також з огляду на деякі останні узагальнюючі розробки [Леонтьєв Д.А ., 1998- Либин А.В., 1998], ми визначаємо це поняття як індивідуально обрану, стійку, цілісну, ієрархічно організовану систему засобів побудови особистістю взаємодії зі своїм соціальним оточенням з метою реалізації власного сенсу життя. Інтегральними характеристиками стилю життя виступають ціннісні орієнтації і спрямованість інтересів особистості, які і виконують змістотворних функцію.

Процес самоактуалізації, виступаючи механізмом формування узгодженої системи ціннісних орієнтацій, розвитку компетентності особистості в часі і соціальній взаємодії, сприяє становленню інтегрованого та конструктивного стилю життя.

З метою дослідження самоактуалізації, як механізму формування стилю життя особистості, нами була побудована модель цього процесу за аналогією з процесуальним підходом до пояснення теорії інструментальної мотивації Вроома-Хекхаузена. Модель включила мотиваційний, інструментальний та поведінковий аспекти феномена самоактуалізації. На підставі моделі був сконструйований опитувальник (7 шкал, 166 питань), застосований на вибірці учнів (16-19 років, 65 чол.) І дорослих (30-40 років, 25 чол.) Разом з методикою РОI Е.Шострома і шкалою Марлоу -Крауна. Кореляційний аналіз виявив значущі (рlt; 0.005) позитивні зв`язки між показниками за деякими шкалами РОI і сконструйованого опитувальника.

В обох группаа випробовуваних виявлено закономірний зв`язок між наданням переваги цінностей самоактуалізації і їх реалізацією, але механізми самоактуалізації різні. Для учнів зазначені параметри пов`язані з привабливістю самоактуалізації як засобу соціальної адаптації, а також самостійністю думок і природністю переживань. У дорослих перевагу і реалізація цих цінностей пов`язані, перш за все, з конструктивним взаємодією з соціальним оточенням. Зв`язок декларування та втілення цінностей при цьому зростає в порівнянні з групою учнів з +0.39 до +0.55.

Виявлені відмінності відповідають характеристикам моделі. Запропонована модель може використовуватися в психокорекційної практиці і в профорієнтації для виявлення мотивації претендентів.

Бандура О.О.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!