Залежність стресостійкості людини від його емоційної стабільності

Інтерес до проблеми стресостійкості людини пов`язаний з тим, що емоційні перенапруги, зумовлені наростанням темпу життя, урбанізацією, інформаційними перевантаженнями і рядом інших факторів, є однією з провідних причин зростаючих невротичних і соматичних захворювань. Виходячи з цього, перед нами стояло завдання встановлення залежності рівня індивідуальної стрессогенности від емоційної стабільності. В якості базисних компонентів дослідження особистості представлені темперамент і характер, що виступають в якості індивідуально-своєрідних способів реагування людини в умовах стресу.

Вибірка досліджуваних була розділена на дві групи по параметру "нейротизм" (опитувальник Айзенка). До першої групи увійшли студенти з високим показником нейротизму (низькою емоційною стабільністю) і гіпотетично легко піддаються впливу стресу. Друга група включала випробовуваних з низьким показником нейротизму, і, отже, з хорошою здатністю протистояти дії стресогенних чинників. Щоб встановити відмінності в стресостійкості студентів, проведено аналіз за допомогою t-критерію Стьюдента і отримані наступні результати. Для двох груп випробовуваних відмінності між вибірковими середніми існують за шкалами ПДТ (Патодіагностіческого тесту): "невротизм", "психотизм", "депресія", "боязкість", "психічна нестійкість", "сензитивність" - і за індексами ОСТ (Опитувальника структури темпераменту ): предметна активність, емоційний дисбаланс, адаптивність.

За шкалою ПДТ "невротизм" відмінності в отриманих даних свідчать про те, що I група проявляла себе як тривожна, збудлива, з великою психічної истощаемостью, що не сприяє протидії стресу. На відміну від цього, II група показувала спокій, емоційну зрілість, сталість. Відмінності між вибірковими середніми за шкалою "психотизм" говорять про різної психічної адекватності особистості. Для I групи характерна ексцентричність, аутизм, відособленість, що ускладнює соціалізацію в стресових ситуаціях, а для II групи, навпаки, характерна адаптивність до мінливих умов навколишнього середовища. Шкала "депресія" вимірює глибину суб`єктивних переживань, відображає самооцінку людини. Випробовувані з високим нейротизмом не здатні протистояти стресу, так як для них характерні: похмурість, заглибленість у власні переживання, суїцидальні думки. Випробовувані II групи життєрадісні, енергійні, невимушені - стресостійкість.

За шкалою "психічна нестійкість" в результатах є значні відмінності. Для I групи випробовуваних характерні: дезадаптація, тривожність, дезорганізація, хронічна втома, відчуття власної неповноцінності, конфліктність. Ці характеристики з упевненістю можна вважати передумовами розвитку дистресу. Низькі оцінки, які давали випробовувані II групи, свідчать про свободу від конфлікту, відсутності внутрішньої напруженості, про задоволеність собою. Тонкість духовної організації, заглибленість в фантазії, вразливість випробовуваних I групи, які оцінюються за допомогою шкали "сензитивність", можуть породити труднощі в соціалізації, що в свою чергу говорить про схильність до стресу. Піддослідним II групи тверезе мислення і зрілість допомагають у захисті від стресу.

За шкалами ОСТ також є відмінності між вибірковими середніми. За індексом загальної емоційності випробовувані з високим нейротизмом емоційні, вразливі, тобто мають погану стресостійкість. Для досліджуваних II групи характерне переважання розуму над почуттями, що допомагає в подоланні стресових ситуацій.

Згідно з індексом предметної активності, випробовувані I групи відрізняються невпевненістю в собі, тривожністю, низькою продуктивністю діяльності, тобто поганий стресостійкість. Для II групи характерна висока предметна активність, а значить, можливість проявити себе, відсутність страху перед труднощами, що виникають.

ЧЕРНЯНОВСКАЯ І.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!