Технологія підвищення стрессорной стійкості студентів

Наростаючі навантаження на нервову систему сучасної людини, велика частина яких носить психогенний характер, призводять до формування емоційної напруги і розвитку стресу. Виявлення факторів і розробка технологій, що сприяють психічної стійкості особистості в стресових ситуаціях, є актуальною проблемою, що особливо важливо для студентського періоду життєдіяльності.

Під психічною стійкістю в широкому сенсі розуміють збереження продуктивного функціонування психіки в короткочасній або тривалої напруженої ситуації (Варданян Б. X., 1983). Властивість особистості, що забезпечує гармонійне ставлення між усіма компонентами психічної діяльності в складній емоціогенной ситуації і сприяє оптимально успішному досягненню мети діяльності, називається стресостійкість (Зільберман П. Б., 1974). Формування стресостійкою особистості є механізмом збереження психологічного здоров`я, умовою соціальної стабільності та професійної продуктивності особистості (Чебикін А. Я., 1984).

Мета роботи - дослідження психологічної сутності стресостійкою особистості і апробація корекційної програми, спрямованої на підвищення стресостійкості студентів. У дослідженні взяли участь студенти третього курсу факультету психології університету ТГУ ім. Г. Р. Державіна.

На першому етапі дослідження на підставі Т-критерію Стьюдента нами були виявлені істотні ознаки, характерні для істресостійкими і стрессонеустойчівих студентів. Стрессонеустойчівие студенти віднесені нами до групи ризику психологічного здоров`я. Факторний аналіз дозволив виявити, що психологічна структура стресостійкості представлена такими рівнями, як особистісні особливості поведінки, міжособистісні відносини, самоактуалізація, соціальна адаптованість (Лисенко С. В., 2010). Ці дослідження послужили основою для розробки корекційної програми, спрямованої на підвищення стійкості студентів до стресів. При побудові корекційної програми вектор розвитку був нами спрямований на перехід від енергетичної саморегуляції до ціннісно-смисловому самоврядуванню особистості.

У зв`язку з виявленими нами попередніми показниками були поставлені наступні завдання корекційної роботи: по-перше, вирівняти енергетичний баланс і підвищити рівень емоційної стійкості, зняти тривожність, зміцнити впевненість і розвинути воображеніе- по-друге, сформувати довірчі діалогові міжособистісні відносини і, по-третє , підвищити ступінь самоактуалізації.

Корекційна робота зі студентами з низькою стійкістю до стресів складалася з ряду етапів. Спочатку, з метою оптимізації енергетичного стану, ми застосували технологію біологічно зворотного зв`язку (БОС-регуляція), заснованої на диафрагмально-релаксационном диханні, з використанням програм автоматизованого комплексу типу "Нейрокор 3.1.С". Робота з випробуваними проводилася індивідуально, контролювалося поточний стан. Кожен сеанс починався і закінчувався самооцінкою емоційного стану, за допомогою спеціальної шкали.

За результатами роботи спостерігалася позитивна динаміка емоційного стану як після одноразового сеансу, так і після закінчення корекційної роботи.

Таким чином, технологію біологічного зворотного зв`язку доцільно використовувати на першому етапі психокорекційної роботи для зняття емоційної напруги і вирівнювання енергетичного стану.

Другий етап складався з комплексу вправ, необхідних для формування якостей, що підвищують стійкість до стресів, в залежності від індивідуальних показників, отриманих на попередньому етапі дослідження. Зокрема, вправи спрямовані на зняття внутрішньої напруженості, агресії, гніву, придбання навичок позбавлення від образи і інших негативних емоцій (наприклад: "зменшення в зростанні людини, що викликав гнів", "скинь втома", "гора з плечей") (Бука Т . Л., 2005), а також на підвищення впевненості, самоактуалізації, вміння вибудовувати діалогові відносини. Попарне порівняння результатів, отриманих до проведення корекційної роботи і після, виявило достовірні відмінності.

В цілому, в результаті проведеної роботи у стрессонеустойчівих студентів зменшився рівень напруженості і тривожності, підвищилася гнучкість поведінки, самоприйняття і контактність.

Лисенко С. В.