Програма розвитку стресостійкості старшокласників

У сучасних соціокультурних умовах пріоритетним напрямком діяльності середньої школи є формування стресостійкості старших школярів в передекзаменаційний період. Важливою проблемою при цьому є психолого-педагогічна підготовка всіх учасників даного процесу: вчителів, школярів та їх батьків.

Стресостійкість визначається сукупністю особистісних якостей, що дозволяють людині переносити значні інтелектуальні, вольові та емоційні навантаження, зумовлені особливостями професійної діяльності, без особливих шкідливих наслідків для діяльності, що оточують і свого здоров`я. Одним з найбільш яскравих показників передекзаменаційного стресу учнів є високий рівень тривожності. Тривожність як особистісне властивість - найбільш значний ризик-фактор, що веде до підвищення чутливості до стресу, ускладнює інтелектуальну діяльність, викликає невпевненість у власних здібностях. Тому метою дослідження і розробки програми стало розвиток стресостійкості старшокласників.

Робота в рамках розвитку стресостійкості будувалася з урахуванням наступних етапів:

- психодіагностичне дослідження старшокласників по методиці самооцінки ситуативної та особистісної тривожності Ч. Д. Спілберга;

- проведення психокорекційної програми, спрямованої на забезпечення учнів знаннями про можливості саморегуляції і практичних технік релаксації, знайомство зі способами визначення стресових ситуацій;

- вторинна психодіагностика рівня ситуативної та особистісної тривожності за методикою Ч. Д. Спілберга.

У дослідженні взяли участь 68 учнів з трьох дев`ятих класів ЗОШ № 53 м Гомеля: 43 людини з експериментальної групи (два класи) і 25 осіб з контрольної групи (один клас). Аналіз отриманих даних за допомогою методики показав, що загальний рівень тривожності кожного класу окремо знаходиться або в межах крайньої межі норми, або показники рівня тривожності розташовуються за межами показників норми.

Таким чином, були отримані наступні результати: 45,1 і 45,8 балів за умови заздалегідь заданого в методиці Ч. Д. Спілберга оптимального рівня тривожності в межах від 31 до 45 балів. Програма розрахована на вісім зустрічей по одній годині кожна. Включає в себе вправи з розвитку навичок впевненості в собі, самовладання, цілепокладання, саморегуляції та ін. В план занять були включені психологічні техніки ефективного засвоєння інформації, техніки дихальних вправ. Учасники отримували загальні уявлення про взаємозв`язок роботи організму і психіки на всіх рівнях - від провідного типу темпераменту і переважаючого виду пам`яті до проявів в поведінці особистості. Крім того, випробуваним надавався роздатковий матеріал, що дозволяє працювати самостійно після тренінгу.

На повторної діагностики знову використовувалася та ж методика. В експериментальну групу ввійшли 43 особи, в контрольну - 25 осіб. Шляхом порівняння результатів діагностики до і після реалізації програми, визначена ефективність. Використані методи діагностики не припускають кількісного, статистичного аналізу, тому результати діагностики представлені феноменологическим шляхом. Отримані дані дозволяють судити про ефективність розробленої програми. Не заперечуючи можливості підібрати статистичні методи для оцінки програми, на перший план ми ставимо успішне проведення практичних занять, які дають суб`єктивну оцінку. В учасників програми, які пройшли повний її курс, рівень особистісної тривожності знижується в порівнянні з рівнем, виявлених під час первинної діагностики. Стабілізація рівня тривожності відбувається вже за час реалізації програми, проте передбачається, що позитивні зміни будуть відбуватися і в подальшому.

Болтик Г. В.

Наркевич Т. Ю.