Програма розвитку психологічної стійкості старшокласників

Негативні ситуації неминучі в житті, вони стають випробуванням для психіки і часто підривають здоров`я Долати їх без явних втрат дозволяє психологічна стійкість. За визначенням Л. В. Куликова, це якість особистості, окремими аспектами якого є стабільність, врівноваженість і опірність. Під стабільністю мається на увазі здатність протистояти труднощам, зберігати віру в ситуаціях фрустрації і постійний досить високий рівень настрою. Врівноваженість - це відповідність сили реагування, активності поведінки силі подразника, врахування можливих позитивних або негативних наслідків. Опірність - це здатність протистояти тому, що обмежує свободу поведінки і вибору.

Дослідження психологічної стійкості поки не поширені. Питання визначення її наявності-відсутності і ступеня її сформованості дуже мало висвітлений. Тим більше в літературі не виявлено будь-яких чітких рекомендацій щодо її розвитку. Тому питання важливе і актуальне в психології. Так було вирішено розробити програму розвитку стійкості для роботи зі старшокласниками, у яких вже сформовані необхідні новоутворення, але вони ще податливі змін. Мета програми - розвиток психологічної стійкості старшокласників. В ході роботи вирішувалися наступні завдання:

• підвищити самооцінку учасників програми і зміцнити їх впевненість в собі і своїх силах;

• забезпечити учасників знаннями про можливості саморегуляції і застосувати на практиці техніки релаксації;

• познайомити учасників з способами подолання стресових і фрустрирующих ситуацій;

• розвинути гнучкість поведінки учасників в напружених життєвих ситуаціях;

• сприяти розвитку комунікативних навичок, необхідних для психологічного комфорту при спілкуванні і для опору впливу несприятливих наслідків оточуючих;

• надати учасникам оптимістичну спрямованість у майбутнє за допомогою визначення мети.

Особливості кожного з трьох компонентів психологічної стійкості визначають основні напрямки та методи роботи. Розвиток компонента "стабільність" полягає в усвідомленні і відпрацювання впевненого поведінки, в знайомстві зі способами протистояння стресу і фрустрації. Підвищення рівня "врівноваженості" досягається в основному через оволодіння різними способами саморегуляції, наприклад, техніками релаксації. Так як компонент "опірність" має на увазі успішне і оптимальне міжособистісна взаємодія, програма спрямована і на розвиток певних комунікативних навичок.

В учасників програми, які пройшли повний її курс, рівень психологічної стійкості підвищується в порівнянні з рівнем, що виявляються при первинній діагностиці. Підвищення рівня стійкості відбувається вже за час реалізації програми, проте передбачається, що позитивні зміни будуть відбуватися і в подальшому.

Програма розрахована на 9 зустрічей по 2 години кожна. Включає в себе діагностичні зрізи і вправи з розвитку компонентів стійкості в сферах міжособистісного спілкування, ставлення до здоров`я, перевантажень, протидії аддикциям і ін. В план занять включені психологічні техніки отреагирования емоцій, бесіди, які б мотивували дотримуватися режиму дня. Учасники отримують загальні уявлення про взаємозв`язок роботи організму і психіки на всіх рівнях від нервових процесів до проявів в поведінці особистості. Крім того, їм надається роздатковий матеріал, що дозволяє їм працювати самостійно і після тренінгу.

При первинній діагностиці використовується бесіда, розроблена на основі опису Л. В. Куликовим компонентів стійкості, і методика "Людина - Людина під дощем" (Е. Романова, Т. Ситько). На повторному зрізі знову використовується та ж методика і анкета зворотного зв`язку. Програма була апробована на учнів 10-го класу. В експериментальну групу ввійшли 7, в контрольну - 15 осіб. Потім програма реалізована знову в групі з 11 чоловік (контрольна - 21 чол.). Шляхом порівняння результатів діагностики до і після реалізації програми, визначена її ефективність. Використані методи діагностики не припускають кількісного, статистичного аналізу, тому результати діагностики представлені феноменологическим описом.

Отримані дані дозволяють судити про можливість застосування розробленої програми для розвитку психологічної стійкості через роботу над її компонентами. Не заперечуючи можливості підібрати статистичні методи для оцінки програми, на перший план вийшло досить успішне проведення занять на практиці, що дає суб`єктивну оптимізацію стану учасників.

Врублевська Наталія Олександрівна