Формування впевненості у студентів у тренінгу "впевненість педагога"

Особиста компетентність педагога буде головною умовою успішного виконання його професійних функцій. Для її реалізації педагогу необхідна впевненість в самому собі і в виборі моделей власної поведінки. поняття впевненості В.Ромек розглядає як вміння відкрито і сміливо розуміти свої почуття і бажання і говорити про них іншій людині, не чекаючи дій у відповідь.

Мета проведеної роботи ми визначили як виявлення взаємозв`язків впевненості і успішності студентів в ролі педагога. Для цього ми проводимо паралель, що вказує на схожість акторських та педагогічних здібностей. Застосування театральної педагогіки в рамках підготовки до викладання в школі необхідно для ефективної діяльності майбутнього вчителя. Результати діагностичних процедур показали, що більшість студентів мають низький рівень впевненості в собі, трохи менша частина - середній, а число студентів з високим рівнем дуже незначно.

Нами була розроблена програма, спрямована на формування впевненої поведінки як професійної якості у студентів засобами театральної педагогіки. Програма апробована на базі факультету початкових класів КДПУ в листопаді-грудні 2005 року.

Були поставлені наступні завдання: дати можливість учасникам проаналізувати сильні і слабкі сторони особистості, пов`язані з формуванням почуття внутрішньої стійкості й довіри до самого себе- відпрацювати засобами театральної педагогіки моделі впевненої поведінки. В ході проведення тренінгу ми їх успішно реалізували.

Тренінг розрахований на студентів 3-4 курсу, які готуються до виходу на педагогічну практику. Групи комплектувалися на підставі діагностичного тестування в ході експерименту, що констатує. Кожне заняття складалося з трьох частин: вступна частина (розминка), основна частина (робоча) і завершення.

Засобами тренінгу служили рольові ігри, психогімнастика, розігрування театральних етюдів, групові дискусії. Саме ці прийоми дозволили реалізувати принципи тренінгу, в основі яких лежить активний, дослідницький характер поведінки учасників.

У рольовій грі упор робився на міжособистісна взаємодія. У грі учасники "програвали" ролі і ситуації, значущі для них в реальному житті. При цьому ігровий характер ситуації звільняв гравців від практичних наслідків їх дозволу, що розсовує межі пошуку способів поведінки, дає простір для творчості. Наступний за грою ретельний психологічний аналіз, здійснюваний групою спільно з тренером, посилював навчальний ефект.

Психогимнастика включала вправи по формуванню комфортної групової атмосфери, зміни стану учасників групи, а також тренування різних комунікативних властивостей.

Етюд - це невелике театральне дійство на запропоновану шкільну ситуацію, час якого обмежено. Головна мета - пошук в ході програвання, обговорення і повторного програвання оптимальних моделей вербального і невербального поведінки.

Групові дискусії проводились під час обговорення виконаних вправ для з`ясування і зіставлення різних точок зору, пошуку рішень. Дискусія вчила ефективному поведінки для досягнення згоди при вирішенні групового завдання, давала інформацію про стилях комунікації, керівництва і домінування в групі.

Засобами театральної педагогіки ми розвивали уяву, увагу, рефлексію, рухливість, виразні можливості. У процесі такої активної роботи набувається цілий ряд навичок впевненої поведінки та саморегуляції. Норми і правила соціальної поведінки, стиль спілкування, різноманітні комунікативні навички, набуті у рольовій грі і скоректовані групою, стають надбанням особистості студента-педагога і з успіхом переносяться в реальне життя на педагогічну практику.

Виходячи зі спостережень, можна сказати, що студенти стали вести себе більш впевнено і не важко було у виборі вірної моделі поведінки. Докладніший аналіз результатів буде проведений після другого діагностичного зрізу.

Смирнова О.О.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!