Самостійність як фактор розвитку суб`єктності школяра

У нових соціально-економічних умовах сучасній людині необхідні не тільки розвинене мислення, глибокі знання, а й уміння їх застосовувати в нестандартній ситуації, здатність творчо вирішувати виникаючі проблеми, спираючись на свої ресурси. У зв`язку з цим перед навчальними закладами особливо гостро постає проблема розвитку таких якостей, як творча активність і самостійність.

Самостійність - одне з провідних якостей особистості, що виражається в умінні ставити перед собою певні цілі і досягати їх досягнення власними силами. Самостійність передбачає відповідальне ставлення до своєї поведінки, здатність діяти свідомо і ініціативно в знайомих і в нових умовах.

У психолого-педагогічній літературі самостійність розглядається як якість діяльності особистості і визначаються критерії її рівнів (по Л.В. Жарової):

1. Ступінь сформованості знань і умінь (глибина, компетентність, перенесення);

2. Зміст і стійкість мотивації (прояв ситуативних або стійких мотивів, комплекс мотивів, їх загальна спрямованість, зв`язок з життєвими планами);

3. Ставлення до діяльності (інтелектуальна і практична ініціатива, самоконтроль, взаємоконтроль, співпраця).

Самостійність не є вродженою, вона формується в міру дорослішання дитини і на кожному віковому етапі має свої особливості. Будучи якістю особистості, самостійність важлива для школяра готовністю вести за допомогою своїх сил пізнавально-пошукову діяльність. Щоб її виконати, учень повинен представляти кінцеву мету діяльності, вміти планувати свої дії і доводити їх, вибирати способи дії і відбирати знання, необхідні для виконання завдання.

Формуванню та розвитку самостійності присвячені роботи Л. А. Венгер, Н.Н.Подьякова, Н.Г.Салміной, Н. Ф. Тализіна та інших, які встановлюють, що в пізнавальної діяльності цілі реалізуються в її результат, які характеризують зміни в самому суб`єкті .

Так, Я.А.Пономарёв підкреслює, що побічні продукти діяльності можуть не усвідомлювати суб`єктом, але за певних умов він може регулювати їх у подальших діях.

Аналіз наукових робіт дозволяє зробити висновок про те, що самостійність - це якість, що визначає ставлення суб`єкта до діяльності, її способам і результатам- це одна з умов прояву творчих можливостей і один із засобів встановлення взаємовідносин з людьми в процесі пізнання навколишнього світу і самого себе.

Дії з власної ініціативи зачіпають активність на рівні свідомості, коли індивід осмислює, придумує і приймає рішення. Не можна сказати, що самостійність виступає як ізольоване якість. Вона безпосередньо пов`язана з незалежністю, ініціативністю, самоконтролем і впевненістю в собі, умінням покладатися на власні сили, не вдаючись без потреби до самостійно.

Саме можливості самостійного придбання та оновлення знань, саморозвитку в значній мірі готують молоду людину до життя в сучасному, швидкоплинному світі. Розвиток особистості в діяльності, в тому числі і в навчально-пізнавальної, відбувається як процес становлення самостійної і свідомого суб`єкта діяльності.

Таким чином, однією з цілей освіти в школі є становлення самостійної особистості учня, розкриття його індивідуальних можливостей і їх реалізація.

Зубова С.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!