Вибір як механізм розвитку особистості

Пошуком механізмів розвитку особистості займаються і психологи, і педагоги, так як ця проблема знаходиться в полі зору досліджень, об`єктом яких є людина. Спираючись на позицію Б.Г.Ананьева в аналізі характеристик людини і його розвитку, ми обмежили свій пошук в рамках даної статті таким механізмом розвитку особистості, як самостійність особистості.

У нашому дослідженні під самостійністю розуміється прояв свободи вибору особистості. Тому самостійність є стрижнем самовизначення особистості і фактором становлення незалежності людини від зовнішніх обставин, а також забезпечує вдосконалення його відносин із зовнішнім світом і з самим собою.

Так як самостійність людини в умовах вибору і прийняття самостійного рішення проявляється особистісно, а вибір детермінований процесами самосвідомості-самовідчуттів-саморегуляції, то в якості структурних компонентів самостійності виділені: "сам повинен не повинен", названий нами як змістовно-ценностний- "сам хочу НЕ хочу "мотиваційно-дінаміческій;" сам можу не можу "функціонально-практичний. При домінуванні в самостійності одного з компонентів нами умовно визначені "одномірна" - пари компонентів "двовимірна" самостійність і при рівномірному розвитку всіх компонентів і стійкості зв`язків між німісамостоятельность "гармонійного типу". Результат взаємодії компонентів самостійності при домінуванні однієї з ліній зв`язків дозволив нам виявити у досить великої вибірки випробовуваних такі системні показники, як самостійна позиція людини, його цілеспрямована активність, досвід саморегуляції в різних обставинах життя, спілкування і діяльності. В силу такого розуміння самостійності акт вибору та способи його реалізації можуть виступати свого роду "індикаторами" самостійності особистості.

Під розвитком самостійності особистості ми будемо розуміти зміну її структури під впливом виникнення і вирішення протиріч за допомогою зміни характеру взаємодії її структурних складових, що, в свою чергу, впливає на домінування її системних показників. Сказане передбачає "локалізацію" кордонів розвитку самостійності в певній цілісності, що має в основі своїй прояв єдності стійкості і мінливості. В процесі розвитку самостійності кількісні зміни готують якісні прояви самостійної особистості, які досягаються шляхом нової ієрархії її структур і функцій.

Самостійність виступає в двох якісно різних формах. З одного боку, як сукупність станів і якостей особистості, призначених для регуляції процесів соціалізації, адаптації людини до нових умов і вимог, нерідко з метою гальмування і стримування своїх бажань. З іншого боку, це властивість проявляється для регуляції протистояння зовнішнім впливам і вимогам.

Для розвитку самостійності необхідні умови, що сприяють виникненню у суб`єкта внутрішнього протиріччя, що ставить його в стан невизначеності відносин, цінностей, потреб, можливостей. Що це за ситуації, в яких людина намагається зняти виникле протиріччя і тим самим змінити характер відносин, ієрархію ціннісної мотивації, який склав досвід поведінки?

Як показали результати дослідження, необхідні умови для розвитку самостійності людини повинні потенційно містити різні варіанти способів вирішення у людини протиріч. В якості таких можуть виступати альтернативи: "свобода необхідність", "бажане належне", "справжнє помилкове", "красиве потворне", "добре зле", "моральне аморальне", "головне другорядне" і т.д.

В якості другого вимоги до умов, що забезпечує вирішення внутрішніх протиріч і зняття невизначеності, ми виділяємо оцінку і усвідомлення суб`єктом всіх відносин в рамках тієї чи іншої конкретної ситуації вибору. Саме вибір, як діяльність по прийняттю або відкидання альтернатив на основі особистісно-смислового ставлення до них, має можливості загострити діалектику об`єктивного і суб`єктивного, розкріпачує особистісний потенціал.

У дослідженнях, присвячених проблемі вибору, розглядаються його конкретні види моральний, етичний, раціональний, життєвий і т.д. Вибір визначають як поняття, що відображає діяльність людини по руйнуванню альтернативної ситуації. Виділяється вибір-процедура, вибір-ситуація, процес вибору.

Ситуація вибору являє собою сукупність об`єктивних і суб`єктивних передумов, що ставлять людину перед необхідністю приймати рішення. Вирішення ситуації вибору пов`язане з подоланням невизначеності та здійснюється за допомогою вибору процедур. Функціональне призначення вибору процедур укладено в обмеженні різноманіття можливих дій, визначенні рішення, що підлягає реалізації, та напрямки зміни діяльності і поведінки суб`єкта від цілепокладання до целеосуществления.

В аналізі компонентного складу ситуації вибору ми традиційно дотримуємося думки, виділяючи інформативний, що включає нормативи і інформацію, необхідну для прийняття рішення про шляхи реалізації мети-ціннісно-орієнтаційний, що визначає цінності на основі яких суб`єкт сприймає ситуацію і здійснює вибір-конструктивний, спрямований на побудову можливих варіантів рішення і виявлення найкращого з них.

В описі теоретичної моделі виділяють крайні полюси простий і особистісний вибір. Підставою для характеристики вибору як простого або складного виступає заданість альтернатив і критеріїв їх оцінки. Модель простого вибору описують як ситуацію, де відбувається порівняння ряду альтернатив за відомим суб`єкту критерієм. Сенс такого вибору полягає у визначенні оптимального шляху здійснення діяльності, спрямованої на досягнення деякого очікуваного результату. Підходи, що описують процеси простого, вибору розкриваються в теорії прийняття рішення. При всіх досягненнях в цій сфері все ж мети аналізу особистісних детермінант процесу вибору, як правило, не ставляться. В результаті вибір представляється як акт, вирішальний завдання оптимізації на основі заданого алгоритму.

Саме з цих позицій в дидактиці досліджують можливості використання вибору в навчально-виховному процесі. Так, на думку І.Н.Емельяновой, для учнів уміння користуватися свободою вибору це не що інше, як вміння приймати рішення. Поклавши в основу класифікації ситуації вибору "різну міру свободи", перехід учня в якість суб`єкта вибору розглядається у вигляді оволодіння їм способами побудови рішень шляхом: природного міркування, алгоритмічного міркування або на основі пошуку закономірностей. Більш складний вибір можливий, коли суб`єкту не дано ні критерії порівняння альтернатив, ні самі альтернативи.

Різновид екзистенціального вибору як індивідуальну стратегію в ситуації невизначеності розглядають в аспекті цілеспрямованого поведінки людини. В рамках цього напрямку робляться спроби необхідно акцентувати відмінності механізму особистісного вибору від прийняття рішення. При цьому виділяють формально, логічно і психічно непереборні обмеження, які виникають в процесі вільного вибору: обмеження минулого (психічної казуальности) і майбутнього (мета як обмеження) - незворотність обмеження справжнього (дія як обмеження) - несуперечливість обмеження логікой- ієрархічність обмеження пріорітетамі- непорівнянність обмеження якістю і т.д. В процесі вибору людина прагне подолати, обійти, "зняти" такі "обмеження" або створити передумови для такого "зняття". У зв`язку з цим механізмами особистісного вибору на рівні індивідуальної реалізації можуть бути альтернативність, антиномичность, невизначеність, випадковість, вільний структурування та інтерпретація об`єктивного і суб`єктивного часу і ін.

Для нашого дослідження визначальною виступала модель смислового вибору в його діяльнісної трактуванні, коли спочатку відсутні критерії для порівняння альтернатив і суб`єкту доводиться самому їх конструювати. За цих обставин людині необхідно самому знайти загальні підстави для зіставлення якісно різних альтернатив і самостійно сформулювати критерії оцінки різних альтернатив, по відношенню до яких вони набувають той чи інший сенс.

Визначивши ракурс розгляду вибору як механізму розвитку особистості, її суб`єктних властивостей, через діяльність по усвідомленню людиною своїх відносин, вирішення завдань на зміст, прийняття або відкидання альтернатив на основі особистісно-смислового ставлення до них, зупинимося на детерминантах, що обумовлюють подібний вибір.

Перш за все вибір наділений інтегрує функцією по відношенню до самостійної позиції людини. Ця інтеграція проявляється в усвідомленні і осмисленні суб`єктом різних характеристик альтернатив. В результаті вибору за внутрішнім бажанням, виходячи з "Я-концепції", змістовні альтернативи структуруються в позиції за трьома напрямками: як когнітивні образи-як цінності, що констатують і включають їх в нормативи самого суб`єкта-як способи реалізації когнітивного образу в активності суб`єкта.

Вибір за допомогою реалізації в ньому самостійності людини наділений також конструктивної функцією. Реалізація цієї функції вибору можлива в ході аналізу, порівняння та узагальнення при виборі альтернатив при конструюванні підстав і смислових критеріїв вибору, усвідомленні суб`єктом свого авторства і наслідків від вибору кожної з альтернатив. У зв`язку з таким розумінням ролі і призначення вибору в розвитку особистості суб`єкту, як правило, надається віяло готових альтернатив, синтезованих до нього і без його участі. Хоча найбільш важливим є, на наш погляд, звернення до ситуації культуроосвоенія, коли людина вибирає не тільки вже реалізовані іншими, але невиявлені і навіть надлишкові можливості людської діяльності, створюючи конструктивну альтернативу самого вибору. Така постановка проблеми продуктивна, так як діалектика розвитку особистості здійснення вчинку не зводиться тільки до процесів індивідуалізації-самоідентифікації, ні до їх "інкультурації", але передбачає також можливість свободи вибору мотиву і мети.

Вказуючи в якості детермінанти вибору свободу, ми виходимо з того, що вибір інтенсифікує процеси усвідомлення, переживання протиріч, коли людина здійснює рефлексію в пошуку зміни меж можливостей вибору. У зв`язку з цим ряд дослідників вважає, що суб`єкт вибору може переживати почуття свободи не тільки в акті безпосереднього вибору, а й до нього, коли він прогнозує майбутній вибір, продумує окремі його варіанти, зважує аргументи і контраргументи, усвідомлює свою відповідальність за можливі рішення, розширює інформаційне поле для здійснення з його точки зору найбільш ефективного варіанту вибору. Саме в процесі і завдяки рефлексії реалізується актуалізує функція вибору. В результаті вибір виступає актуалізатором особистісних інваріантів, які проходять перевірку на "спроможність".

Таким чином, з досить короткого аналізу характеристик вибору як механізму розвитку суб`єктних властивостей особистості слід, що такий вибір може бути поділені за такими якісними ознаками вибір варіанта без достатнього усвідомлення підстав вибору- вибір варіанту з доказом правомірності власного вибору-вибір як самостійне конструювання альтернатив. Проаналізувавши вибір по параметру наявності альтернатив і критеріїв їх оцінки, можна виділити види вибору: простий (задані альтернативи і критерії їх оцінки), смисловий (задані альтернативи, критерії оцінки відсутні), пошуковий (відсутні альтернативи і критерії їх оцінки).

Однак, як показує практика, можливі різні варіанти блокування механізмів, обумовлених характером прояви самостійності у суб`єкта, що здійснює вибір. Для встановлення таких "розривів" в ситуаціях вибору необхідні дослідження індивідуальних особливостей людей за ознакою їх самостійності, що може стати предметом подальшого дослідження.

Бочкіна Н.В., Бочкіна Н.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!