Передбачення як основа формування планування

У вітчизняній психології дослідники виявляють великий інтерес до проблеми антиципації (передбачення), маловивченою як в експериментальному, так і в теоретичному плані. Найбільш значущими є праці Ж. Піаже, Дж. Брунера, Б.Г. Ананьєва, А.В. Запорожця, Б.Ф. Ломова та Є. М. Суркова, А.В. Брушлинского і ін. І хоча до теперішнього часу існує не так багато робіт, присвячених даній проблематиці, актуальність її наростає. Сутність передбачення, незважаючи на різні формулювання, представляється фахівцям як формування уявлення, пов`язаного з просторово-часової перспективою, з поданням майбутнього.

Теоретичний аналіз передбачення дозволяє виявити, на наш погляд, таку проблему, в даний час вивчену недостатньо. Мається на увазі співвідношення передбачення і планування. Під передбаченням ми розуміємо процес цілеспрямованого побудови індивідом якогось образу майбутньої ситуації за допомогою розумових операцій, в результаті чого формується образ передбачення, конкретизується простір можливого, яке представляє собою систему альтернатив, заданих суб`єктом спочатку або формуються в процесі досягнення очікуваного результату.

При певних умовах в процесі передбачення можливе виділення трьох етапів. На першому людина робить спробу розглянути ситуацію в цілому. На основі свого досвіду він передбачає можливі шляхи розвитку обставин, що склалися. Розгляд кожної з альтернатив, виявлення їх позитивних і негативних сторін і подальший вибір відбуваються на другому етапі. Ми припускаємо, що тут будуть мати місце такі чотири ситуації, в одній з яких виявиться людина: 1) коли людина не бачить жодного варіанту розвитку ситуації, що склалася, в цьому випадку дії його носять хаотичний характер-2) він розглядає всі альтернативи, проте не в змозі здійснити вибір-3) він бачить не всі шляхи вирішення, але вибирає один з них-4) ідеальна ситуація, при якій людина бачить все альтернативи і вибирає найбільш оптимальну. Третій етап характеризується реалізацією обраного шляху розвитку ситуації, який призведе до необхідного результату. Дані етапи виділені умовно і можуть збігатися один з одним, протікати одночасно.

Припущення (очікування певних зовнішніх подій) щодо способу розв`язання переходить частково або повністю в план рішення. Так, віддаючи перевагу якомусь способу, людина планує схему його здійснення: обмірковує основні кроки і зважує, до яких кінцевим або проміжним результатам вони можуть привести. Ці процеси забезпечуються іншим інтелектуальним механізмом - плануванням, під яким ми розуміємо діяльність, що представляє собою реалізацію мети за допомогою певних операцій, збудованих в відповідну стратегію.

Але ця система обов`язково зазнає в ході подальшого розвитку ситуації корекцію, зміни або може формуватися в процесі просування людини до наміченої мети. Можливо, різні види передбачення по-різному дозволяють врахувати дану динаміку змін і відповідно по-різному впливають на планування. Таким чином, передбачення полягає в формуванні уявлення майбутньої ситуації і висунення альтернатив її розвитку, а планування полягає в їх обґрунтуванні, виборі і подальшої реалізації. Саме цей тип передбачення дозволяє побудувати адекватну процес планування. Отже, ми припустили, що передбачення включає в себе планування і детермінує його появу. Без їх взаємодії вчинки людини були б спонтанні і необдумані, досягнення позитивного результату було б малоймовірним без висунення шляхів розвитку вихідної ситуації.

Алієва У.Р.