До питання про вибір стратегії діяльності

Активізація людського фактора є однією з важливих задач, що стоять перед суспільством. На вирішення цього завдання величезний вплив справляє мотиваційна сфера особистості. У зв`язку з цим більшої значущості набуває дослідження таких форм мотивації, які, проявляючись в різних сферах життєдіяльності людини (професійної, наукової, навчальної тощо), визначають творче, ініціативне ставлення до справи і впливають як на характер, так і на якість виконання праці. Одним з основних видів такої мотивації виступає мотивація досягнення, що визначає прагнення людини бути успішним, виконати справу на високому рівні якості скрізь, де надається можливість. Ефективність діяльності людини передбачає використання в діяльності певних стратегій.

Стратегіальний підхід до вивчення мотивації, починаючи з робіт Д.Брунера, Ж.Гуднау і Д.Остіна, отримав до теперішнього часу досить різноманітне розвиток: від вивчення стратегій рішення в нескладних проблемних ситуаціях до їх дослідження в умовах интерперсонального навчання і пізнавального конфлікту.

В рамках мотивації досягнення можна виділити дві основні раціональні стратегії: "очікування успіху" і "уникнення невдач". Використання (усвідомлене, на відміну від неусвідомлюваної установки) тієї чи іншої стратегії дозволяє людині наближати діяльність до високих показників ефективності. Залежно від рівня домагань і своїх уявлень про успішність людина розцінює себе як успішного або неуспішного. У своїй діяльності людина може використовувати як одну, так і іншу стратегію, але використання однієї з них в поєднанні з певним набором особистісних властивостей може зробити діяльність більш ефективною в порівнянні з використанням іншої стратегії в поєднанні з цим же набором особистісних властивостей. Тому актуальним стає питання вивчення взаємозв`язку ефективності діяльності (на основі самооцінки) з особистісними особливостями і переважанням тієї або іншої стратегії.

Для реалізації поставленого завдання були використані 16PF-опитувальник (форма A), методика оцінки психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруги і комфортності, модифікація тест-опитувальника вимірювання мотивації досягнення А.Мехрабіана (М.Ш.Магомед-Еміне) і розроблена анкета для оцінки власної успішності, ефективності своєї діяльності і задоволеності сферами роботи, спілкування і сім`ї. Експериментальну групу склали дорослі випробовувані (22-52 року), всього 64 людини.

У процесі експерименту було виділено дві полярні групи. Випробовувані з першої групи (26 осіб) вважали свою діяльність ефективною і оцінювали себе як успішних ( "успішні"), а в другій групі (38 осіб) вважали себе неуспішними ( "неуспішні"). Серед успішних випробовуваних у 9 осіб переважала стратегія "очікування успіху" і у 6 осіб - стратегія "уникнення невдач" (решта 11 чоловік мали проміжний варіант).

В результаті обробки отриманих даних виявилося, що до ефективної діяльності може призводити як використання стратегії "очікування успіху", так і застосування стратегії "уникнення невдач". В обох підгрупах відзначається високі показники емоційного тонусу і інтересу. Важливо відзначити, що задоволеність такими сферами життєдіяльності людини, як робота, спілкування і сім`я не роблять істотного впливу на оцінювання своєї успішності.

Для підгрупи успішних випробовуваних з переважанням стратегії "очікування успіху" характерні емоційна стійкість (С), висока нормативність поведінки (G), і соціальна сміливість (Н). При цьому наголошується певна жорсткість (I), впевненість в собі (О), спостерігаються низькі показники напруженості (Q4). Для підгрупи успішних випробовуваних з переважанням стратегії "уникнення невдач" характерні висока нормативність поведінки (G), дипломатичність (N), високі показники тривожності (О), емоційна нестійкість (С), подчиняемость (Е) і практичність (М). Висока нормативність поведінки в обох підгрупах забезпечує наполегливість в досягненні мети, відповідальність і ділову спрямованість, нівелюючи значення фактора емоційної стійкості (нестійкості).

Таким чином, можна говорити про те, що певні особистісні властивості в поєднанні з тією чи іншою стратегією утворюють "особистісно-стратегіальний комплекс", що створює передумови для ефективної діяльності людини. Це дає можливість коригування "особистісно-стратегіального комплексу" з метою досягнення успішності, підвищення ефективності діяльності людини.

Яковлєва В.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!