Про вдосконалення професійної підготовки педагога

У процесі професійної підготовки педагогів в даний час традиційно багато уваги приділяється методичному навчання, в той же час система освіти практично виключає психотехнічну підготовку. Не випадково зусилля викладача, всупереч його відмінному знанню предмета, часто не приводять до успіху, оскільки не враховуються їм психологічні умови освітнього процесу: вікові особливості учнів, особистісні особливості конкретної дитини, атмосфера в навчальній групі, відсутність мотивації до навчання учнів і т.д .

Будучи професійними методистами, педагоги за роки практики накопичують безліч психологічних проблем, вирішення яких перебуває поза їхньою компетенцією, а часто і поза сферою їхньої уваги, що призводить до свідомого або неусвідомленого ігнорування психологічного боку їх професійної діяльності. Разом з тим досвідчені педагоги зазвичай тримають в пам`яті ситуації складних відносин з "важким" учнем, тернистий шлях визнання з боку класу або групи, а також участь і реальну допомогу в долі якоїсь дитини. Педагоги відносять ці події більше до сфери особистого (людського) участі, а не до сфери професійних досягнень.

Спостереження показують, що інтуїтивно досвідчений педагог знає, що чим менше він займається особистістю своїх учнів, тим швидше він розчарується у своїй професії. Педагог, з яким відбувається подібне, виглядає в очах оточуючих як людина закрита, образливий, агресивний або просто емоційно холодний.

Дослідження, проведені за допомогою опитувальника Роттера, показали, що середні значення загального рівня інтернальності значно нижче, ніж середні значення за шкалою інтернальності в сімейних відносинах. З чого випливає, що невпевненість у професійній сфері компенсується педагогами у власній родині, тобто існує очевидний зв`язок між задоволеністю педагогом змістом своєї роботи і рівнем суб`єктивного контролю. Низький рівень суб`єктивного контролю за шкалою "виробничих відносин" є прямою вказівкою на можливість появи особливого феномену, характерного для педагогів - "феномена згоряння".

Симптоматика, звана вченими "феномен згоряння", характерна не тільки для вітчизняних працівників системи освіти. Ще в кінці 60-х років на Заході було розпочато вивчення цього феномена, викликане зростанням кількості у педагогів проблем, пов`язаних з їх професією. Поряд з цим загострилося невдоволення молоді системою освіти (в даний час пострадянський освітній простір відчуває схожі проблеми).

Західні дослідники прийшли до висновку, що причиною кризи в освіті є саме позиція педагога по відношенню до учнів, його місце в процесі навчання. Позиція педагога "на п`єдесталі" руйнівна для самої людини, і тільки високий особистісний потенціал може уповільнити незворотний процес "згоряння" цього фахівця, який не має права на помилки.

У зв`язку з вищевикладеним представляється суттєво важливим введення в програму підготовки педагогів не тільки теоретичної психологічної бази (загальна і вікова психологія), а й практичних курсів, тренінгових програм особистісного зростання, ефективної комунікації.

Доморацький Е.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!